Тепло Південного океану вже керує штормами над Америкою

Дослідження кліматологів виявило важливий зв’язок між затримкою потепління Південного океану та посиленням опадів у кліматично вразливих регіонах Східної Азії, західних і південно-східних частинах США.

Південний океан відіграє критичну роль у глобальній кліматичній системі завдяки своїй унікальній здатності поглинати тепло. Він характеризується особливою взаємодією між океаном і атмосферою, що створює запізнілу реакцію на викиди парникових газів. Ця затримка потепління запускає далекосяжні кліматичні зміни по всьому світу. Вчені відзначають, що цей процес відбувається протягом століть, а не десятиліть.

Механізм поширення тепла з Південного океану до екватора є складним процесом. Теплові аномалії рухаються переважно на захід під впливом пасатів. Вони посилюються через позитивний зворотний зв’язок з низькими хмарами Південної півкулі. Така динаміка підтримує тепловий сигнал під час його поступової міграції на північ до екватора.

Тропічний вплив та сезонні зміни

Коли потепління досягає екватора, його вплив значно посилюється через систему зворотного зв’язку Б’єркнеса. “Цей динамічний процес між температурою поверхні моря, вітровим навантаженням і глибиною термокліна посилює початкове потепління”, зазначають дослідники. Створюється модель, подібна до Ель-Ніньо, з аномально теплими водами в тропічному Тихому океані.

Сезонні зміни модулюють кліматичний вплив цього зв’язку по-різному. Влітку в Північній півкулі посилене екваторіальне потепління нагріває тропосферу по “вологому адіабаті” – швидкості зниження температури з висотою в умовах насичення. Це призводить до зміщення азіатського струменевого потоку. Таке переміщення посилює взаємодію з Тибетським нагір’ям і збільшує опади над Східною Азією.

Взимку наслідки поширюються на середні широти Північної півкулі. Змінені теплові градієнти генерують хвильові реакції, що впливають на атмосферну циркуляцію. Формується Тихоокеансько-Північноамериканська модель з чергуванням зон високого й низького тиску. Ця динаміка збільшує кількість опадів на заході та південному сході США.

Роль хмарного покриву та моделювання

Ключовим фактором у цьому процесі є зворотний зв’язок з низькою хмарністю Південної півкулі. Невизначеність у динаміці низьких хмар є головною причиною розбіжностей між різними кліматичними моделями. Це впливає на точність прогнозування регіональних опадів і загальні оцінки чутливості клімату.

Нові польові дослідження спрямовані на краще розуміння низьких хмар Південної півкулі. Інтеграція таких спостережень у моделі може підвищити надійність кліматичних прогнозів. “Поглиблене розуміння зворотного зв’язку між хмарами Південного океану має величезний потенціал для звуження діапазону майбутніх кліматичних сценаріїв”, зауважують науковці.

Затримка потепління Південного океану проявляється в столітніх часових масштабах. Це означає обмежений вплив на короткострокові прогнози, але довготривалі наслідки для майбутнього клімату. Південний океан виступає повільним, але постійним кліматичним рушієм.

Довготривалі наслідки та практичне застосування

Симуляції в рамках проекту CDRMIP демонструють важливу особливість цієї динаміки. Навіть після зниження рівня CO? Південний океан зберігає підвищену температуру поверхні. Це підтримує тропічне потепління в Тихому океані та пов’язані з ним опади в ключових регіонах. Тривалість таких змін становить виклик для стратегій адаптації до зміни клімату.

Південний океан також впливає на недавні кліматичні тенденції останніх десятиліть. Точне моделювання його охолодження покращує прогнозування тропічних температур та опадів у США. Збільшення роздільної здатності моделей над цим регіоном підвищує точність прогнозів.

Ці відкриття підкреслюють недооцінену роль Південного океану як центру глобальної кліматичної мінливості. Його повільна реакція на антропогенний вплив спричиняє значні зміни далеко за його межами. Врахування цієї динаміки є необхідним для уточнення кліматичних прогнозів та планування адаптації.

У підсумку, затримка потепління Південного океану є глобальним явищем з далекосяжними наслідками. “Визнання і врахування цього впливу має критичне значення для розвитку кліматичної науки та забезпечення ефективних кліматичних дій у всьому світі”, підкреслюють дослідники у своїй публікації в журналі Nature Geoscience.