Мільйони цикад оживають у США після 17 років сплячки

Періодичні цикади виводку XIV, що провели останні 17 років під землею, починають з’являтися на поверхні у південних регіонах США, демонструючи одне з найзагадковіших та найбільш передбачуваних явищ у світі комах.

Ці дивовижні створіння з яскраво-червоними очима востаннє з’являлися на поверхні у 2008 році. Цикади мають унікальний життєвий цикл, більшу частину якого проводять під землею, виходячи назовні лише на кілька тижнів для розмноження. Перші особини вже помічені на півдні Сполучених Штатів, згідно з даними наукового додатку Cicada Safari.

За словами Кріс Саймон, провідної експертки з цикад з Університету Коннектикуту, періодичні цикади, що з’являються масово кожні 13 або 17 років, унікальні для східної частини США. “Всі зачаровані ними, тому що ви нічого не бачите протягом 13 або 17 років, а потім раптом ваш будинок і машина покриваються цими комахами”, — пояснює науковиця. Ще два неспоріднені види періодичних цикад зустрічаються на північному сході Індії та Фіджі.

Історія та біологічні особливості

Виводок XIV, що з’являється цього року, вперше був задокументований європейськими поселенцями ще у 1634 році. Ранні англійські колоністи часто плутали масову появу цикад з біблійною сараною, що створило термінологічну плутанину, яка зберігається і донині.

Насправді цикади належать до ряду перетинчастокрилих (Hemiptera), до якого також входять клопи, постільні клопи та попелиці. У світі налічується приблизно 3500 видів цикад, багато з яких досі не класифіковані. Їхній життєвий цикл складається з кількох стадій розвитку, які відбуваються під землею.

Коли цикади з’являються на поверхні, самці видають гучні шлюбні заклики за допомогою особливих органів – тимпанів. Ці звукоутворюючі мембрани розташовані з обох боків черева комах. Звук, який вони створюють, часто порівнюють із сиренами або шумом електроінструментів.

Екологічне значення та виклики

Цикади не становлять загрози для людей – вони не кусаються і не жалять. У дорослому стані вони навіть не споживають тверду їжу, обмежуючись питтям води. “Це дивовижне явище, яке ви можете показати своїм дітям і дивуватися, спостерігати, як вони виходять зі своїх оболонок”, — зазначає Саймон, закликаючи громадськість цінувати цих комах, а не боятися їх.

Основною стратегією виживання періодичних цикад є їхня величезна кількість. Вони з’являються у таких масових кількостях, що насичують усіх потенційних хижаків, включаючи птахів, єнотів, лисиць та черепах. Таким чином вони відіграють важливу роль у місцевих екосистемах, забезпечуючи поживу для багатьох видів.

Однак ця еволюційна стратегія все частіше піддається випробуванням через людську діяльність. Вирубка лісів та урбанізація значно зменшили природні середовища існування цикад. Зміни клімату призводять до збільшення випадків появи “відстаючих” – цикад, які з’являються на чотири роки раніше або пізніше запланованого циклу.

Наукові загадки та культурний вплив

Еволюційна логіка, що стоїть за першочерговими (простими числами) життєвими циклами цикад у 13 та 17 років, залишається загадкою для науковців. Такі цикли могли розвинутися для уникнення синхронізації з циклами хижаків або конкурентів.

У 2024 році відбувся рідкісний “подвійний провал” – коли 13-річний виводок XIX наклався на 17-річний виводок XIII. Хоча у 2025 році такого накладання немає, інтерес до цих загадкових створінь залишається високим як серед науковців, так і серед громадськості.

Кріс Саймон зазначає, що в окремих регіонах, наприклад у Вашингтоні, асинхронні появи цикад створюють “строкату мозаїку” з виводків, що накладаються. Це явище може призвести до ізоляції популяцій та подальших еволюційних змін.

Цикад часто називають “створіннями історії” – їхня періодична поява спонукає людей згадувати, що відбувалося в їхньому житті 17 років тому. Цей зв’язок між біологічними циклами та людською пам’яттю додає культурного виміру до цього природного феномену.