Лавові потоки Туреччини розкрили секрети дрейфу континентів

Дослідження розлому Туз-Гьолю в Центральній Анатолії розкриває нові механізми континентальної тектоніки та змінює розуміння сейсмічної небезпеки в регіоні.

Нещодавнє дослідження, проведене міжнародною командою вчених під керівництвом Університету Кертін, значно змінило наше розуміння тектонічних процесів у Центральній Анатолії. Вчені виявили, що зона розлому Туз-Гьолю, яка простягається на понад 200 кілометрів, демонструє інший тип руху, ніж вважалося раніше. Традиційна геологічна модель класифікувала цей розлом як систему “удар-ковзання”. Новий аналіз показав, що насправді це розлом типу “падіння-ковзання”. Це відкриття має вирішальне значення для оцінки сейсмічних ризиків у регіоні.

Методологія дослідження

Ключову роль у цьому відкритті зіграв аналіз давніх лавових потоків вулкану Хасандаг. Ці вулканічні породи, що колись безперервно простягалися через зону розлому, з часом розкололися внаслідок тектонічної активності. Дослідники застосували “іонно-мікрозондовий гелієвий метод датування” для визначення віку кристалів циркону в лавових потоках. Як пояснює професор Аксель Шмітт: “Циркони діють як природні хронометри, оскільки вони вловлюють атоми гелію від радіоактивного розпаду урану і торію”.

Співпраця між фахівцями різних дисциплін забезпечила комплексний підхід до дослідження. Доцент Мартін Данішик застосував термохронологію для розшифрування часової шкали вулканічних подій. Джанет Харві використала супутникові знімки для візуалізації просторового зміщення. Команда зафіксувала швидкість руху розлому приблизно 1 міліметр на рік у напрямку схід-захід.

Глобальні імплікації

Розташування зони розлому Туз-Гьолю має особливе значення через потрійне з’єднання тектонічних плит. У цьому місці сходяться Євразійська, Аравійська та Африканська плити, створюючи складний режим напруги. Така конфігурація призводить до різноманітної тектонічної поведінки. Виявлення чистого насуву додає новий вимір до існуючих моделей Альпійсько-Гімалайського орогенного поясу.

Це дослідження демонструє цінність аналізу деформацій ландшафту як доповнення до сейсмічного моніторингу. На відміну від частих землетрусів на півночі та сході Туреччини, сейсмічні події на розломі Туз-Гьолю відбуваються рідше. Тому геоморфологічні дослідження рельєфу надають дані, недоступні з сучасних сейсмічних записів. Така інформація критично важлива для оцінки майбутніх сейсмічних подій.

Міждисциплінарний підхід

Дослідження, опубліковане в журналі Communications Earth & Environment, є результатом співпраці між університетами чотирьох країн. Воно поєднує геологічне картування, геохімічний аналіз та космічні знімки. Така інтеграція різних методологій дозволила кинути виклик традиційним геологічним парадигмам.

Професор Шмітт підкреслює: “Виявлення характеру розлому в центральній Туреччині є новаторським не лише для регіональної тектонічної активності, але й для оцінки сейсмічних ризиків”. Це дослідження стане основою для майбутніх геологічних та сейсмічних досліджень у цій геологічно складній зоні. Постійний моніторинг допоможе краще зрозуміти динаміку континентів та підготуватися до потенційних стихійних лих.

Це відкриття нагадує нам про еволюційну природу наук про Землю. Нові методи постійно вдосконалюють наші знання про тектонічні процеси. Непомітне, але невблаганне розширення зони розлому Туз-Гьолю демонструє геологічні процеси, що відбуваються в масштабах, часто непомітних для людського сприйняття.