Біорізноманіття організовано за правилом «ядро ? перехід»

Нові емпіричні докази підтверджують столітню гіпотезу про структуру біорізноманіття на Землі як організацію “від ядра до переходу”.

Біогеографічні ядра – джерела біорізноманіття

Дослідники з університетів Швеції, Іспанії та Великої Британії вперше статистично підтвердили, що життя організовано навколо “ядерних регіонів”, з яких види поширюються на прилеглі території. Ці ядра займають лише близько 30% поверхні планети, але містять найбільше біологічного різноманіття. “У кожному біорегіоні є ядро, звідки біорізноманіття ніби випромінюється,” – пояснив Рубен Бернардо-Мадрид, співавтор дослідження.

Механізм фільтрації та колонізації

Не всі види зможуть адаптуватися до нових умов поза ядром. За межами центральних біорегіонів існує “фільтрація”: виживають лише ті організми, які пристосовані до посухи, спеки чи інших стресових факторів. Ця закономірність виявилася сталою серед різних таксонів — від птахів і ссавців до дерев і бабок. “Ядра надають оптимальні умови для еволюції, тоді як перехідні зони слугують полем для відбору,” – підкреслюється в дослідженні.

Палеоклімат і сучасна географія

Ці ключові регіони часто збігаються з історичними кліматичними притулками — територіями, які залишались відносно стабільними під час льодовикових періодів. Саме ця кліматична стабільність у минулому заклала умови для формування гарячих точок біорізноманіття. Наприклад, залишки тропічних лісів або саван збереглися саме в таких регіонах, створивши простір для довготривалої еволюції.

Екологічні прогнози і охорона природи

Результати дослідження мають велике значення для прогнозування змін біорізноманіття в умовах глобального потепління. Як зазначає Хоакін Калатаюд: “Це допомагає передбачити, як види реагуватимуть на зміни клімату та які регіони варто пріоритетно захищати.” Розуміння того, як види поширюються та які регіони є ключовими для збереження життя, дозволить ефективніше планувати природоохоронні заходи.

Висновок

Біорізноманіття Землі не є рівномірним, воно формується за принципом “ядро – перехід – периферія”. Ця модель тепер має підтвердження на основі глобальних даних про розповсюдження видів. Це відкриття відкриває нові горизонти в екології, біогеографії та кліматичному прогнозуванні, акцентуючи важливість збереження біологічних гарячих точок як джерел еволюційної різноманітності.