Місяць має тверде залізне ядро — це офіційно

Вчені остаточно підтвердили: у центрі Місяця — тверде залізоподібне ядро, схоже на земне, що має значення для розуміння його історії та магнітного поля.

Склад і структура місячного ядра

Після десятиліть припущень і суперечок астрономи з Національного центру наукових досліджень Франції на чолі з Артуром Бріо встановили: у центрі Місяця знаходиться тверде ядро, подібне до земного. Його радіус складає приблизно 258 км, а зовнішнє, рідке ядро — 362 км у радіусі. “Місячне ядро нагадує земне як за структурою, так і за щільністю,” — наголошують автори у журналі Nature.

Щільність внутрішнього ядра становить близько 7822 кг/м?, що дуже близько до щільності заліза. Це дає підстави вважати, що Місяць має схожий процес внутрішньої диференціації, як і Земля.

Підтвердження та методика дослідження

Попередні припущення базувались на сейсмічних даних місій “Аполлон”, проте їх роздільна здатність була недостатньою. Щоб уточнити структуру ядра, команда Бріо поєднала дані лазерного зондування, гравітаційних змін та деформацій Місяця, викликаних гравітацією Землі.

“Моделювання, що враховувало вплив різних типів ядер, однозначно вказує на тверде внутрішнє ядро,” — зазначає команда. Ці висновки підтверджують ще одне дослідження NASA 2011 року під керівництвом Рене Вебера, яке вказувало на тверде ядро з радіусом близько 240 км і щільністю 8000 кг/м3.

Глобальний переворот і магнітне поле

Одним з ключових результатів дослідження стало підтвердження глобального перевертання мантії, коли щільні матеріали опускаються до центру, а легші піднімаються. Такий механізм міг зумовити переміщення елементів, що пояснюють особливості вулканічних регіонів Місяця.

Ця внутрішня активність пов’язана із ще одним важливим феноменом — місячним магнітним полем, яке існувало на ранньому етапі і зникло близько 3,2 мільярда років тому. Магнітне поле виникає через рух речовин у рідкому ядрі — тому фізичний стан ядра має критичне значення для реконструкції історії Місяця.

Погляд у майбутнє

“Наші результати мають глибокі наслідки для розуміння еволюції Місяця і Сонячної системи загалом,” — зазначає Бріо. Повернення людини на Місяць у межах майбутніх місій, таких як Artemis, може надати нові сейсмічні дані, що остаточно підтвердять ці моделі.

Місяць, як виявилося, не є холодною, мертвою кулею з твердою оболонкою. Його глибини містять структурну складність, динамічні процеси та риси, що зближують його з планетарними тілами, зокрема Землею. Ці знання не тільки задовольняють наукову цікавість, але й формують нове уявлення про походження і розвиток найближчого до нас небесного тіла.