Північна Африка мала стабільний клімат мільйони років

Нові дані про стабільний клімат Північної Африки між 3,5 і 2,5 мільйонами років тому змінюють уявлення про еволюцію людства.

У дослідженні, проведеному науковцями з Університету Брауна, зроблено неочікуваний висновок: режим літніх опадів у Північній Африці залишався стабільним навіть під час масштабних змін клімату в Північній півкулі. Це ставить під сумнів усталену гіпотезу, згідно з якою висушування регіону сприяло розвитку роду Homo. Як зазначає Брайс Міцунага, «ми виявили, що цикли опадів майже не змінювалися, навіть коли відбувалися всі ці великі зміни температури та заледеніння». Замість традиційного аналізу пилу дослідники використали воски листя, що точніше відображають сезонні дощі.

Воски зберігають ізотопний слід води, яку рослини поглинають під час росту, і цей слід змінюється залежно від складу дощової води. Зокрема, співвідношення важкого і легкого водню в опадах дозволяє визначити їх тривалість. Аналіз показав, що на межі пліоцену і плейстоцену літні опади в регіоні не зменшувались. Це прямо суперечить попереднім даним, отриманим з океанічного пилу, що натякали на зростання аридності внаслідок ослаблення мусонів.

Як зауважує професор Джим Рассел, «це вимагає нових досліджень, щоб визначити, коли і чому клімат і навколишнє середовище Африки перейшли до більш посушливого стану». Справді, збільшення кількості пилу могло бути спричинене не зменшенням дощів, а змінами в циркуляції повітряних мас або інтенсивності вітрів. Цей висновок знімає частину аргументів щодо кліматичного чинника в адаптації ранніх гомінідів до нових умов проживання, зокрема до прямоходіння.

Науковці підкреслюють значення отриманих результатів для розуміння впливу клімату на ранню еволюцію людини та на прогнозування майбутніх змін у регіонах з дефіцитом води. «Це може допомогти у прогнозуванні майбутніх опадів у цьому регіоні», — зазначає Міцунага. Такий підхід відкриває нові напрями для міждисциплінарних досліджень у палеокліматології, антропології та еволюційній біології.