Морська біомаса зростала 500 мільйонів років поспіль

Протягом останніх 500 мільйонів років морська біомаса загалом зростала, відображаючи складну історію еволюції та масових вимирань.

Унікальне дослідження Стенфордського університету заповнило прогалину в науковому знанні — кількісно відтворило зміни морської біомаси за півмільярда років. Як зазначив Пулкіт Сінгх, «розуміння кількості біомаси є важливим, оскільки вона відображає ключові особливості екосистеми». Команда проаналізувала понад 7700 зразків морського вапняку, визначивши співвідношення скелетних решток у породах різних геологічних періодів.

У кембрійську еру морські організми створювали менше 10% від загального об’єму гірських порід. В ордовику цей показник значно зріс — «відображаючи кембрійський вибух», як підкреслюють автори. Основними виробниками біомаси стали спершу губки, а згодом — голкошкірі й членистоногі. Масові вимирання, як пермське, зменшували цей показник до критичних рівнів — лише 3% вмісту черепашок.

Незважаючи на катастрофи, екосистеми відновлювалися: у кайнозої оболонки сягнули понад 40% вмісту гірських порід. Це зумовлено активним розвитком молюсків і коралів, що підвищували екосистемну продуктивність. Біомаса відображає енергетичний потенціал середовища — скільки енергії вона може продукувати і трансформувати в життя.

Дослідники підтвердили стабільність виявленої тенденції в різних геологічних, широтних та батиметричних умовах. Сінгх наголосив: «чим більше тестів ми проводили, тим більше ми усвідомлювали, що закономірності залишалися незмінними з часом». Така сталість біомасового зростання вказує на глибоку еволюційну залежність від біорізноманіття.

Основою зростання стали автотрофи — організми, що виробляють органічну речовину з неорганічної, використовуючи світлову енергію. Як пояснює Сінгх, «в екосистемах доступно більше їжі… що призводить до більшої чисельності, яка виражається в біомасі». Високий рівень спеціалізації дозволяє ефективніше використовувати ресурси.

Проте сучасність несе виклик — людська діяльність загрожує накопиченим екологічним балансам. Пейн попереджає: «втрати біорізноманіття можуть пригнічувати продуктивність протягом геологічно значущих інтервалів». Дослідження демонструє, що охорона біорізноманіття — не лише моральний, а й практичний обов’язок задля майбутнього біосфери.