Скільки води залишилось для річок і природи?

Зміна клімату, гідроелектростанції та людські потреби загрожують річковим екосистемам, які критично потребують стабільного екологічного стоку.

Природа без води: наслідки гідровтручання

Багато річок втрачають значну частину свого водного потоку через виробництво електроенергії, що порушує природні екосистеми. Екологічний стік — мінімальна кількість води, що має залишатися у річці — не завжди відповідає науковим рекомендаціям, як зазначає Тобіас Вехслер зі Швейцарського інституту WSL. Парадокс: що більше гідроенергії виробляється, то менше води лишається для екосистем.

Попри зобов’язання, закріплені в швейцарському законодавстві ще у 1991 році, багато потоків залишаються нижчими за екологічно безпечний рівень. Це призводить до порушення водного балансу, росту водоростей, швидких коливань температури і зміни біорізноманіття.

Біологічна криза в річках

65% риб та 47% безхребетних у Швейцарії належать до зникаючих видів. Причиною цього є зміна середовища існування, зокрема добові гідропіки — раптові зміни водного потоку, викликані запуском гідроелектростанцій. “Річкові організми можуть впоратися з природними коливаннями, але не з техногенними стрибками потоку”, — наголошує еколог Сабіна Фінк.

У річках з довгостроковим зменшенням води видовий склад стає подібним до сухих екосистем. Тобто біологічне різноманіття зникає, а унікальні гідробіоценози перетворюються на деградовані структури з домінуванням адаптованих до посухи видів.

Законодавчі прогалини і повільна адаптація

Поточна система водних концесій створює значні труднощі. Старі угоди, укладені до 1992 року, не враховують потребу в екологічному стоку до моменту подовження терміну. У деяких випадках це означає до 80 років без змін. “Адаптивне управління могло б допомогти швидше реагувати на нові виклики”, — підкреслює Вехслер.

Водночас, дані про вплив екологічних обмежень на виробництво гідроелектроенергії залишаються непрозорими. Автори зазначають: “У минулому цей вплив був переоцінений”. Тобто збереження природи не завжди суперечить економічній вигоді, як це часто подається у політичному дискурсі.

Потрібне нове бачення річкових систем

Ключ до сталого управління водними ресурсами — системний підхід. Окремі електростанції впливають на цілі водозбірні басейни, змінюючи середовище існування на десятках кілометрів. Це означає, що рішення мають враховувати всю річкову систему, а не окремі ділянки.

“Права на воду повинні стати більш гнучкими”, — наполягає Вехслер. В умовах змін клімату, зростання попиту на воду та втрати біорізноманіття, визначення адекватного екологічного потоку стає питанням виживання природних екосистем.