Арктика не була скута льодом навіть у льодовикові часи

Арктика не була повністю скута льодом навіть у найхолодніші льодовикові періоди, як свідчать нові дані з морських осадів і кліматичних моделей.

Дослідники з Арктичного університету Норвегії проаналізували керни осаду з Північного моря та плато Єрмака, знайшовши сліди водоростей, що виживали за умови світла й відкритої води. «Наші керни осаду показують, що морське життя було активним навіть у найхолодніші періоди», — зазначив Йочен Кніс, співавтор проєкту Into The Blue — i2B. Це вказує на існування сезонного морського льоду, який утворювався і танув щороку, а не на суцільний льодовий панцир.

Важливим біомаркером стала молекула IP25 — «органічна сполука», яку виробляють водорості в сезонному льоду. Її регулярна присутність в осадах доводить, що лід був динамічним, пропускаючи світло й забезпечуючи середовище для життя. «Це свідчить про те, що на поверхні було світло і відкрита вода. Ви б цього не побачили, якби вся Арктика була закрита під кілометровим шаром льоду», — підкреслив Кніс.

Для перевірки гіпотез дослідники використали «AWI Earth System Model» — високотехнологічну кліматичну модель, що відтворює умови під час льодовикових максимумів. «Моделі підтверджують наші висновки, зроблені на основі відкладень», — пояснив Кніс. Атлантичне тепло надходило до Арктики навіть тоді, заважаючи повному промерзанню океану й створюючи умови для циркуляції.

Деякі науковці раніше припускали існування гігантського шельфового льодовика, який вкривав увесь Арктичний океан. Але дослідження вказує на відсутність ознак такого льодовика завтовшки 1 км. «Можливо, в деяких районах Арктики під час особливо суворих холодних періодів існували короткочасні шельфові льодовики», — визнав Кніс, проте підкреслив, що доказів довготривалого повного заледеніння немає.

Ці відкриття мають значення для прогнозування клімату майбутнього. «Ці минулі закономірності допомагають нам зрозуміти, що можливо в майбутніх сценаріях», — сказав Кніс. Як підсумовує Герріт Ломанн: «Це має значення, коли намагаєшся передбачити, як льодовикові щити та морський лід можуть поводитися в майбутньому». Розуміння минулих змін допомагає моделювати реакції Арктики на глобальне потепління, окреслюючи критичні точки для майбутніх досліджень.