Археологи довели зв’язки статуй Рапа-Нуї з Полінезією

Радіовуглецеве датування показує, що Рапа-Нуї мала розвинені контакти з іншими островами Полінезії, заперечуючи гіпотезу її повної ізоляції.

Археологи дослідили ритуальні комплекси Полінезії, порівнявши їхні форми та дати виникнення. Вони встановили три фази розвитку ритуалів, що демонструють динамічну взаємодію між островами. «Процес міграції з основних районів Західної Полінезії тут не піддається сумніву», — пишуть професори Пол Воллін та Гелен Мартінссон-Воллін. Це ставить під сумнів уявлення про єдину, статичну колонізацію.

Перша фаза розвитку ритуалів відображає експансію із заходу на схід. Основна увага зосереджувалася на похованнях і бенкетах, позначених кам’яними стовпами. Ці ритуали формувалися через сталі мережі обміну. Вони свідчать про інтенсивний контакт між спільнотами.

Друга фаза характеризується появою матеріально виразних марае — “ритуальних просторів із кам’яними платформами”. Радіовуглецеве датування свідчить, що їхня рання форма виникла на Рапа-Нуї. Потім ці ідеї поширилися на інші острови через існуючі шляхи обміну. «Найважливішим відкриттям є те, що… можемо спостерігати початкове поширення ритуальних ідей із заходу на схід», — зазначає професор Валлін.

На третій фазі спостерігається зростаюча ізоляція окремих островів. У цей час з’явилися масштабні монументальні споруди для демонстрації влади. Вони відображають розвиток соціальної ієрархії на Рапа-Нуї, Таїті та Гаваях. Ці зміни вказують на локальні процеси розвитку, а не на ізольованість.

Дослідження доводить, що Полінезія не була розділеною на ізольовані світи. Автори підкреслюють значення обміну ритуальними формами між островами. «Ця стаття ставить під сумнів загальноприйняті уявлення про переміщення та розвиток ритуальних храмових комплексів», — підсумовує професор Воллін. Такі результати відкривають нове розуміння складної історії культурних взаємодій у Східній Полінезії.