Атлантика стала епіцентром небезпечних ураганів

Нове дослідження свідчить про десятикратне зростання ймовірності утворення кластерів ураганів у Північній Атлантиці за останні 46 років.

Науковці з Фуданьського університету, проаналізувавши майже півстолітні спостереження та високоточні кліматичні моделі, встановили, що Північна Атлантика випередила західну частину Північного Тихого океану як головний осередок таких стихійних явищ. Ймовірність формування тут кластерів зросла з 1,4% до 14,3%. Основною причиною цього вважають зміну розташування теплих і холодних водних мас, які тепер створюють ідеальні умови для виникнення кількох штормів майже одночасно.

Кластер ураганів — це два чи більше тропічних циклони, активні в одному океанському регіоні в той самий час. Такі випадки, як у 2017 році, коли «урагани Гарві, Ірма та Марія вдарили один за одним», значно ускладнюють відновлення. У 2020 році над Атлантикою одночасно спостерігали п’ять іменованих штормів. Для густонаселених районів США, Пуерто-Рико та Віргінських островів США це означає вищий ризик катастрофічних наслідків.

«Ми намагалися створити ймовірнісну модель, щоб зрозуміти цю тенденцію», — зазначив кліматолог Дачжі Сі з Гонконзького університету. Модель враховувала частоту, тривалість та сезонність штормів, але виявилося, що деякі кластери формуються випадково. Для пояснення таких випадків додатково аналізували синоптичні хвилі — великомасштабні атмосферні коливання, які можуть сприяти утворенню штормів.

«Раніше здавалося, що статистична модель не працює, але тепер вона здатна відрізнити кластери, пов’язані фізично, від випадкових», підкреслила кліматолог Вен Чжоу. Дослідники також виявили, що зростання ризику спричинене «La Ni?a-подібним» типом потепління, коли східна частина Тихого океану прогрівається повільніше, ніж західна.

«Цей тип потепління впливає і на частоту тропічних циклонів, і на силу синоптичних хвиль, що разом зумовило зміщення головної зони кластерів ураганів до Північної Атлантики», пояснив дослідник Чжен-Хан Фу. Прогнози вказують, що тенденція до збільшення кількості кластерів збережеться щонайменше до середини століття, що означає більшу кількість сезонів із концентрованими сплесками руйнівних штормів.

На думку авторів, «оцінка ризиків має враховувати кластери, а не лише окремі урагани». Вони закликають удосконалювати моделювання, щоб краще відстежувати взаємодію всередині таких подій і прогнозувати їхній вплив на прибережні території.