Як процес біотурбації — перемішування та розпушування морських осадів живими організмами — впливав на формування океанічного дна протягом останніх 540 мільйонів років.
Біотурбація, за словами Лідії Тархан, «є однією з найважливіших форм інженерії екосистем сьогодні, як у океанах, так і на суші». Вона полягає у створенні нір і тунелів морськими тваринами — від червів до молюсків і ракоподібних — з метою захисту та пошуку їжі. Цей процес впливає не лише на структуру морського дна, але й на колообіг поживних речовин у воді.
Дослідники зібрали унікальну базу даних, що охоплює майже всю історію тваринного життя на Землі. Вона поєднує власні польові спостереження з США, Канади, Іспанії та Австралії з аналізом понад тисячі наукових робіт. Особливу увагу приділили шести типам скам’янілих нір — найглибшим у своєму роді — які служать індикаторами розвитку біотурбації в минулому.
Виявилося, що два головні типи біотурбації — глибоке риття та перемішування осадів — виникли не одночасно. «Глибоке риття почалося рано в еволюції тварин, тоді як перемішування осадів потребувало сотень мільйонів років», пояснює Тархан. Причиною затримки могла бути нестача кисню в океанах, особливо під час теплих «парникових» кліматичних періодів, коли тварини витрачали більше енергії на виживання, ніж на активне перемішування ґрунту.
Масові вимирання також суттєво впливали на біотурбацію. Під час пермського вимирання 252 мільйони років тому, коли зникло до 90% видів, діяльність біотурбаторів майже припинилася. Лише згодом з’явилися перші невеликі горизонтальні нори, що стали передвісниками відновлення екосистем.
Тархан наголошує: «Без чіткого розуміння, як біотурбатори реагували на стресові фактори та як швидко відновлювалися після вимирань, важко прогнозувати екологічні наслідки нинішньої кризи». Подальші дослідження допоможуть з’ясувати, яку роль відігравало зниження біотурбації у відновленні поживних речовин і відродженні життя після катастрофічних подій.
#Дослідники #розкрили #еволюцію #риття #морських #тварин
Source link
