Дослідники з Гарварду та Інституту Броуда виявили, що низький рівень кисню може захищати мозок від руйнувань при хворобі Паркінсона, відкриваючи нову парадигму лікування нейродегенеративних захворювань.
У нещодавньому дослідженні, опублікованому в Nature Neuroscience, команда вчених зосередилась на гіпоксії — стані, коли тканини отримують менше кисню, ніж потрібно. Вони створили мишачу модель хвороби Паркінсона, індукувавши утворення тілець Леві — токсичних білкових згустків, типових для цього захворювання. Частину тварин тримали в умовах, подібних до повітря на висоті Евересту — лише 11% кисню. Результати здивували наукову спільноту.
“Миші, які дихали розрідженим повітрям, не втратили нейронів і не показали жодних моторних проблем, хоча тілець Леві формувались активно”, — розповів Фуміто Ічіносе, співавтор дослідження. Це означає, що гіпоксія не запобігала утворенню патологічних білків, але захищала нейрони від їхнього токсичного впливу. Ще важливіше — введення гіпоксії вже після початку симптомів також дало позитивний ефект: функції руху відновлювались, а загибель клітин зупинялась.
Команда виявила, що надлишок кисню у мозку — наслідок мітохондріальної дисфункції, яка знижує ефективність споживання кисню. Це створює шкідливі умови для клітин. “Занадто багато кисню в мозку виявляється токсичним”, — наголосив Вамсі Мута, дослідник з Гарвардської медичної школи. Обмеження подачі кисню, за їхніми словами, зменшує це токсичне навантаження.
Цікаво, що люди з хворобою Паркінсона іноді відчувають покращення стану на великій висоті, а курці, які мають хронічно знижений доступ до кисню, статистично рідше хворіють на це захворювання. Це узгоджується з гіпотезою, що помірна гіпоксія може мати захисний ефект.
Наразі команда працює над створенням препарату — так званої “гіпоксії в пігулці”, яка могла б імітувати ефекти низького рівня кисню без ризику для пацієнтів. “Можливо, це не лікування для всіх типів нейродегенерації, але це потужна концепція”, — зазначив Мута. Перші успіхи вже продемонстровані не лише в моделі Паркінсона, але й у дослідженнях синдрому Лі, атаксії Фрідрейха та старіння.
“Існує вікно, протягом якого деякі нейрони ще можна врятувати, якщо втрутитися досить рано”, — підсумував Ічіносе. Дослідження не тільки переосмислює роль кисню в мозку, а й прокладає шлях до нових терапій, які можуть суттєво змінити підходи до лікування неврологічних розладів.
#Низький #кисень #зупинив #Паркінсона #мишей
Source link
