Більшість видів виникли під час “еволюційних вибухів”

Масштабне дослідження еволюційного дерева життя показує: більшість відомих видів на Землі виникли під час раптових “вибухів” біорізноманіття, а не внаслідок поступової еволюції.

Вчені з Каліфорнійського університету в Ріверсайді вперше системно проаналізували понад 2 мільйони видів з усіх царств життя, дослідивши їхню видовість, темпи диверсифікації та філогенетичну структуру. “Більшість живих видів належать до обмеженої кількості швидких випромінювань”, — стверджує доктор Джон Вінс. Це явище спостерігається на різних рівнях — від філ до родин — серед тварин, рослин і навіть грибів.

Сутність “швидкого випромінювання” полягає в тому, що нові види стрімко виникають у відповідь на нові екологічні можливості або значні адаптивні зміни. Наприклад, поява квітів у рослин або здатність до польоту у кажанів. Вінс додає: “Такі ознаки, як багатоклітинність, перехід на рослинну дієту чи вторгнення на сушу, були каталізаторами таких еволюційних сплесків”.

Дослідження охопило понад мільйон видів комах, 300 000 наземних рослин, 66 000 хребетних тварин і 1,5 мільйона інших тварин. Результати чітко показали, що понад 80% усіх відомих видів належать до небагатьох “гіпердиверсифікованих” груп. Це спростовує уявлення про рівномірну або стабільну еволюцію — натомість домінують вибухові події.

Втім, є виняток: бактерії, які складають окрему проблему. Хоча їхня еволюція розпочалась понад 3,5 мільярди років тому, досі описано лише близько 10 000 видів. Якщо справжнє бактеріальне різноманіття сягає мільйонів або трильйонів, це поставило б під сумнів виявлену закономірність. “Ми застерігаємо, що наші результати стосуються насамперед відомого видового різноманіття”, — уточнюють автори.

У цьому контексті важливо згадати відому іронічну ремарку біолога Джеймса Холдейна: “Божественна істота, вочевидь, має ординарну пристрасть до жуків”. Адже саме жуки — одна з найбільш різноманітних груп комах, що є яскравим прикладом таких швидких еволюційних вибухів.

Таким чином, еволюційне дерево життя — це не поступове зростання, а мозаїка спалахів диверсифікації, де більшість видів належать до декількох успішних гілок, що швидко пристосовувалися до нових умов. Це змінює наше розуміння еволюції, показуючи, що нерівномірність і стрибкоподібність є її фундаментальними рисами.