Сонце стає активнішим після мінімуму 2008 року

Сонячна активність, яка зростає від 2008 року, ставить нові виклики перед наукою і безпекою в космосі.

Впродовж останніх десятиліть дослідники спостерігали унікальні зміни в активності Сонця, що суперечили попереднім науковим прогнозам. Після періоду глибокого спокою, зафіксованого у 2008 році, Сонце несподівано активізувалося. «Всі ознаки вказували на те, що Сонце переходить у тривалу фазу низької активності… було несподіванкою побачити, що ця тенденція змінилася на протилежну», — підкреслює провідний автор дослідження, Джеймі Ясінські. Цей науковий прорив докорінно змінює розуміння геліофізичних процесів.

Історичні мінімуми і сучасні парадокси

Прецеденти подібних змін відомі в історії. Відомі два періоди надзвичайно низької сонячної активності: Маундерів мінімум (1645–1715) та Далтонів мінімум (1790–1830). В обох випадках кількість сонячних плям була незначною, що впливало на кліматичні умови Землі. «Ми насправді не знаємо, чому Сонце пройшло через 40-річний мінімум, починаючи з 1790 року», — визнає Ясінські, наголошуючи на складності довгострокових моделей. Незважаючи на сподівання на повторення такої фази після 2008 року, Сонце обрало інший шлях — інтенсивність його активності почала зростати.

Зростання параметрів сонячного вітру

За даними з місій ACE та Wind, наданих через платформу OMNIWeb Plus, вчені відслідковували ключові параметри сонячного вітру. Від 2008 року і дотепер фіксується поступове зростання швидкості протонів, густини, температури, динамічного тиску та магнітного поля. Дослідники використовували усереднені оберти Сонця для створення точних графіків динаміки. «Тенденція зменшення сонячного вітру закінчилася, і параметри неухильно зростають», — резюмує Ясінські. Ці дані свідчать про початок нового періоду підвищеної активності Сонця.

Зростання сонячної активності: наслідки для Землі та космічних місій

Сонячна погода і її вплив на інфраструктуру

Зростання активності Сонця означає підвищення ризиків, пов’язаних із так званою “сонячною погодою”. Це поняття включає у себе сонячні бурі, спалахи, корональні викиди маси (CME) — всі ці явища можуть зашкодити космічній і земній техніці. NASA наголошує, що ці процеси впливають на магнітосфери планет, включаючи Землю. Магнітосфера — це “захисна бульбашка” з магнітного поля, яка оберігає Землю від потоків іонізованої плазми. Коли активність Сонця зростає, магнітосфера стискається, і її захисна функція слабшає.

Безпека астронавтів і майбутні місії

NASA особливо уважно стежить за цими процесами у контексті програми “Артеміда”, яка передбачає повернення людей на Місяць. Прогнози космічної погоди стають критичними для безпеки астронавтів. Радіація від Сонця може порушити навігаційні системи, зв’язок, а також становить ризик для здоров’я людини в космосі. «Розуміння космічного середовища є життєво важливою частиною зменшення впливу космічної радіації», — зазначено в дослідженні.

Нові місії для дослідження геліофізичних процесів

Для глибшого вивчення Сонця NASA та інші агентства запускають нові місії: IMAP, SWFO-L1, Carruthers Geocorona Observatory. Їх мета — моніторинг змін сонячного вітру та міжпланетного простору. Місії мають також розширити знання про взаємодію Сонця з міжзоряним середовищем, що є важливим у плануванні польотів на Марс та інші планети.

Вимірювання різних параметрів сонячного вітру з інтервалом в 1 а.о. з 2008 року. Вимірювання усереднені за повний оберт Сонця і показують середнє значення (червоний), медіану (чорний), діапазони 5%-95% (світло-сірий) і 25%-75% (темно-сірий), а синім кольором показано підігнаний тренд з початку 2008 року і далі (докладніше див. в тексті). Сині цифри показують значення на початку (ліворуч) та в кінці (праворуч) тренду. Зверху вниз – (a) швидкість протонів, (b) густина протонів, (c) температура протонів, (d) динамічний тиск протонів, (e) величина магнітного поля і (f) кількість сонячних плям. Джерело: The Astrophysical Journal Letters (2025). DOI: 10.3847/2041-8213/adf3a6

Висновки та наукове значення спостережень

Сонце залишається непередбачуваним фактором космічної динаміки

Дослідження NASA, опубліковане в The Astrophysical Journal Letters (2025), підтверджує: довгострокові цикли Сонця залишаються складними для прогнозування. Хоча одинадцятирічні цикли вже добре досліджені, довші фази активності та спокою — ще малозрозумілі. Саме тому 2008 рік став несподіванкою: він не започаткував очікуваний новий мінімум, а навпаки — передував фазі зростання. Цей поворот у поведінці Сонця підкреслює, що «ми ще не до кінця розуміємо» довгострокову динаміку нашої зірки.

Значення історичних і сучасних даних

Важливим чинником у побудові наукових висновків є поєднання історичних спостережень (від Галілея й далі) та сучасних технологічних можливостей. Архіви місій ACE, Wind, нові супутники — це безцінні джерела інформації, які дозволяють оцінювати ризики, планувати експедиції, будувати нові геліофізичні моделі. Такі спостереження не лише поглиблюють фундаментальні знання, але й допомагають зберегти функціонування інфраструктур на Землі та в космосі.

Ключовий висновок: Сонце — це не лише джерело світла й енергії, а й динамічний космічний чинник, який потребує постійного вивчення.