Індія планує найбільшу дамбу, як відповідь на Китай

Заплановане будівництво індійської мега-дамби в Аруначал-Прадеш — один з найбільш суперечливих інфраструктурних проектів у регіоні, де переплітаються інтереси енергетики, національної безпеки, геополітики та культури.

Геополітичний вимір

Індія позиціонує майбутню греблю не лише як джерело енергії, а як захисний захід проти Китаю, який будує гігантський гідропроект «Яся» на верхів’ях Ярлунг Цангпо (Сян).
«Вона призначена для забезпечення водної безпеки і пом’якшення наслідків повеней — якщо Китай спробує озброїти свою греблю і використати її як водну бомбу», — визнав інженер NHPC.

Дійсно, страх Індії полягає у тому, що китайська гребля може бути використана як «контрольний кран» — для створення посухи або раптових катастрофічних паводків у нижній течії. Відповідь Нью-Делі — створення величезного водосховища, здатного накопичувати та регулювати потоки.

Проект Siang Upper Multipurpose Project (SUMP) передбачає дамбу висотою 280 метрів та водосховище об’ємом 9,2 млрд кубометрів — еквівалент понад 4 млн олімпійських басейнів. Очікувана потужність становитиме 11 200–11 600 мегават, що зробить її найпотужнішою гідроелектростанцією в Індії, істотно зменшуючи залежність країни від вугілля.

Соціокультурний опір

Однак для народу аді, який живе на берегах Сяну і вважає річку священною, проект виглядає як вирок.
«Ми — діти Сяну», — каже старійшина Джамох.
Місцеві жителі побоюються, що десятки сіл будуть затоплені, а громада аді «зникне з карти світу». Протести супроводжуються підпалами техніки NHPC, масовими зборами кланів і блокуванням робіт.

Суперечка без компромісу

Експерти попереджають, що стратегія «дамба на дамбу» може бути контрпродуктивною.
«Дипломатичне залучення, прозорі угоди про спільне використання водних ресурсів та інвестиції у спільне управління річковими басейнами дадуть більш тривалі та справедливі результати, ніж реактивне будівництво інфраструктури», — вважає Анаміка Баруа з ІІТ Гувахаті.

Таким чином, майбутня гребля — це парадоксальний проект:

• для уряду — стратегічний щит і символ національної безпеки;
• для інженерів — рекордний крок у гідроенергетиці;
• для народу аді — загроза ідентичності та існуванню.

Індія і Китай бачать у водах Сяну важливий ресурс і важіль впливу, але саме місцеві громади платять найбільшу ціну в цій геополітичній грі.

Хочете, я підготую для вас коротку таблицю «вигоди і ризики мегадамби», щоб візуально показати конфлікт інтересів?