Південний океан все ще стримує CO2, всупереч моделям

Південний океан, ключовий поглинач вуглекислого газу на планеті, все ще виконує свою функцію, але нові дані свідчать про наближення критичної межі, коли цей природний бар’єр може втратити ефективність.

Впродовж останніх десятиліть кліматичні моделі передбачали, що посилення західних вітрів, спричинене глобальним потеплінням, підштовхне глибинні води до поверхні. Ці води містять високу концентрацію природного CO2, накопиченого протягом сотень років. “Однак це призведе до транспортування більшої кількості води, багатої на вуглець, на поверхню, що зменшить здатність Південного океану зберігати CO2”, — пояснює д-р Леа Олів’є з Інституту Альфреда Вегенера (AWI).

Незважаючи на це, реальні спостереження поки не зафіксували зниження здатності Південного океану поглинати CO2. Причина — зміни у властивостях поверхневих вод. Зокрема, спостерігається зниження солоності внаслідок танення льодовиків і збільшення кількості опадів. Це “освіження” підсилює стратифікацію між поверхневою і глибинною водою, утримуючи багату на вуглець воду під шаром холодної і прісної рідини.

Олів’є та її колеги проаналізували біогеохімічні дані, зібрані під час понад 50-річних морських експедицій, щоб простежити довгострокові зміни. “Ми змогли визначити, що, починаючи з 1990-х років, ці дві водні маси стали більш відмінними одна від одної”, — зазначає вона. Саме це допомагає Південному океану залишатись ефективним поглиначем вуглецю, незважаючи на посилення вітрів.

Проте загроза зростає. Дані показують, що верхня межа глибинної води змістилася приблизно на 40 метрів ближче до поверхні. Чим ближче вона піднімається, тим більша ймовірність її змішування з поверхневими шарами — процес, що може вивільнити величезну кількість CO? в атмосферу. “Цей процес, можливо, вже розпочався”, — попереджає професор Олександр Хауманн.

Океани поглинають приблизно 25% усіх антропогенних викидів, і Південний океан відповідає за близько 40% цього обсягу. Тож навіть незначне зменшення його здатності поглинати вуглець може мати катастрофічні наслідки для глобального клімату. “Нам потрібно дивитися не лише на поверхню океану, інакше ми ризикуємо пропустити ключову частину історії”, — наголошує Олів’є.

У рамках нової програми Antarctica InSync AWI планує детальніше дослідити зміни, що відбуваються у водних масах взимку, коли перемішування шарів найбільш інтенсивне. Ці дані допоможуть точно оцінити, наскільки близько ми до переломного моменту, після якого Південний океан може перетворитися з поглинача на джерело CO2.

Таким чином, теперішня стабільність океанічного балансу — лише тимчасова фаза, і її підтримка потребує глобального контролю над змінами клімату.