Людство хоче “вимкнути” Сонце — це може обернутись катастрофою

Спроби «затемнити Сонце» можуть стати найризикованішим кліматичним експериментом сучасності, попереджають дослідники Колумбійського університету у своєму новому аналізі, опублікованому в журналі Scientific Reports.

Метод інжекції стратосферного аерозолю (Stratospheric Aerosol Injection, SAI), який пропонує охолодити Землю за рахунок розсіювання у верхніх шарах атмосфери світловідбивних частинок, здається привабливим у теорії. Він імітує природний ефект після великих вулканічних вивержень, коли сульфатні аерозолі тимчасово знижують температуру планети. Проте, як наголошує атмосферна хімік В. Фей Макнілл з Колумбійської кліматичної школи, «навіть найточніші моделі SAI є ідеалізованими. У реальності ж фізичні, хімічні та технічні обмеження можуть радикально змінити результат».

Дослідження підкреслює, що географічні та часові параметри розпилення аерозолів критично впливають на кліматичні наслідки. Наприклад, інжекція над полярними регіонами може порушити тропічні мусонні системи, тоді як концентрація частинок поблизу екватора здатна змінити циркуляцію тепла між півкулями. «Не йдеться лише про п’ять тераграмів сірки — важливо, де й коли ви це зробите», — зазначає Макнілл. Такі відмінності роблять глобально узгоджене впровадження SAI малоймовірним, адже, як додають автори, геополітична координація такого масштабу наразі виглядає нереальною.

Історичним прикладом, що надихає прихильників SAI, є виверження вулкана Пінатубо у 1991 році, після якого середня глобальна температура знизилася майже на 1 °C. Однак цей природний експеримент мав і зворотний бік: порушення індійських мусонів, скорочення кількості опадів у Південній Азії, потепління у стратосфері та руйнування озонового шару. Використання сульфатів у рамках штучного охолодження може спричинити подібні або нові екологічні ризики, включно з кислотними дощами й забрудненням ґрунтів.

Ілюстрація методів геоінженерії клімату, включаючи впорскування аерозолів у стратосферу (SAI), розрідження перистих хмар (CCT) та освітлення морських хмар (MCB), а також запропоновані системи їх реалізації та потенційний вплив. Для контексту також показано природне вивільнення стратосферного аерозолю під час виверження вулкана. Геоінженерія поверхневого альбедо (SAG), яка базується на збільшенні альбедо різних поверхонь, також представлена двома прикладами: встановлення білих дахів на міських будівлях та модифікація поверхні рослин і чагарників. Джерело: Creative Commons

Тому науковці шукають альтернативні мінеральні аерозолі — карбонат кальцію, альфа-глинозем, рутиловий титан, цирконій або навіть наночастинки алмазу. Але, як зауважує Міранда Гак, головна авторка дослідження з Колумбійського університету, «багато з цих матеріалів просто рідкісні, або їх складно виробляти в масштабах, потрібних для кліматичного впливу». До того ж у нанорозмірному стані всі вони мають тенденцію злипатися в агрегати, що знижує їхню ефективність у відбиванні сонячного світла. «Замість ідеальних оптичних властивостей ви отримуєте щось набагато гірше. У порівнянні з сульфатами навряд чи побачимо ті кліматичні переваги, на які сподівалися», — додає Гак.

Команда також наголошує на економічних та логістичних обмеженнях. Виробництво кубічного діоксиду цирконію або рутилового титану в необхідних масштабах може підірвати ланцюги постачання та зробити проєкт фінансово невиправданим. Альфа-глинозем і карбонат кальцію доступніші, однак їх рівномірне розсіювання у стратосфері вимагає складних технічних рішень, які поки не існують.

Кліматичний економіст Гернот Вагнер із Колумбійської школи бізнесу підсумовує: «Сонячна геоінженерія — це завжди компроміс між ризиками. І якщо врахувати реалії впровадження SAI, то воно ніколи не відбуватиметься так, як у 99% модельних сценаріїв».

Таким чином, автори закликають до обережності та глобального обговорення етичних, екологічних і політичних наслідків будь-яких спроб штучного затемнення Сонця. Адже, попри спокусливість швидкого охолодження, реальні наслідки можуть виявитися незрівнянно складнішими та небезпечнішими, ніж саме потепління, яке людство намагається зупинити.