Невидимі «цунамі» знищують льодовики Гренландії

Міжнародна команда вчених з Університету Цюріха (UZH) та Вашингтонського університету (UW) вперше зафіксувала, як гігантські підводні хвилі, що утворюються після відколу айсбергів, прискорюють танення льодовиків Гренландії.

За словами професора Андреаса Віелі, попередні спостереження переважно обмежувалися поверхневими вимірюваннями. Тепер, завдяки новим підходам, дослідники змогли зазирнути під лід і побачити, як «невидимі хвилі» буквально «з’їдають» основи льодовиків.

Команда проклала 10-кілометровий волоконно-оптичний кабель вздовж морського дна фіорду біля льодовика Eqalorutsit Kangilliit Sermiat на півдні Гренландії. За допомогою технології Distributed Acoustic Sensing (DAS) кабель перетворили на гігантський підводний сенсор, який реєстрував навіть найменші рухи — від ударів айсбергів до внутрішніх хвиль у товщі води.

Після відколу льодової брили утворюється ударна поверхнева хвиля, схожа на цунамі, яка змішує верхні шари фіорду. Але дослідники виявили ще потужні підповерхневі хвилі, які можуть бути високими, як хмарочоси, і залишаються невидимими з поверхні. Ці хвилі продовжують перемішувати воду протягом годин, підводячи теплішу морську воду до основи льодовика. У результаті танення та ерозія льодовикового фронту посилюються, що, у свою чергу, збільшує швидкість відколу нових айсбергів — ефект, який Графф називає «мультиплікативним».

«Тепліша вода розмиває основу вертикальної стіни льоду, прискорюючи втрату маси льодовикових щитів», — пояснює Віелі.

Це відкриття має серйозні наслідки: Гренландський льодовиковий щит містить достатньо льоду, щоб підняти рівень світового океану на близько 7 метрів. Танення також може послабити океанські течії, зокрема Гольфстрім, що вплине на клімат Європи.

Як зазначає співавтор дослідження Домінік Графф, «вся наша земна система частково залежить від цих льодовикових щитів. Це крихка система, яка може зруйнуватися, якщо температура підніметься занадто високо».

Результати дослідження опубліковані на обкладинці журналу Nature і дають змогу вперше задокументувати підводні механізми танення — процеси, що залишалися невидимими навіть для супутників.