Виявлено рештки крокодилів, що полювали з дерев

Опис нового виду викопних крокодилів Wakkaoolithus godthelpi розкриває дивовижні адаптації давніх мешканців Австралії, які освоювали незвичні екологічні ніші, включаючи полювання з дерев.

Найстаріші в Австралії рештки яєчної шкаралупи крокодилів були виявлені в родовищі Тінгамарра біля містечка Мергон у Квінсленді. Ці фрагменти належали вимерлій групі мекасухінів — “давніх прісноводних крокодилів, що населяли внутрішні води континенту близько 55 мільйонів років тому”. Дослідники з UNSW Sydney разом із Institut Catal? de Paleontologia (ICP) вперше надали доказ того, що ці крокодили гніздились уздовж берегів стародавнього озера.

Мекасухіни мали незвичну поведінку, яка разюче відрізнялась від сучасних крокодилів. «Деякі з них, імовірно, були наземними мисливцями», — пояснює палеонтолог Майкл Арчер. На думку вчених, ці істоти могли бути частково деревними та здатними нападати на здобич із засідки з дерев, подібно до хижих ссавців.

Структура яєчної шкаралупи, вивчена за допомогою електронної мікроскопії, свідчить про гнучкість репродуктивної стратегії цих крокодилів. «Шкаралупа зберігає мікроструктури та хімічні сигнали, які дозволяють відтворити середовище, де тварини розмножувались», — зазначає головний автор дослідження Ксав’є Панадес і Блас. Завдяки цьому методу палеонтологи можуть реконструювати не лише анатомію, але й поведінку давніх тварин.

Фауна родовища Мергон була надзвичайно різноманітною, включаючи найдавніших співочих птахів, кажанів, змій, жаб і ссавців з південноамериканськими рисами. Цей ареал слугував притулком для численних видів, поки клімат не став більш посушливим. Це зміщення змусило мекасухінів шукати нові місця існування, де вони вже змагались з новими видами крокодилів.

Відкриття Wakkaoolithus godthelpi має істотне значення для сучасної зоології та охорони природи. «Ключі до збереження майбутнього ми можемо знайти в минулому», — наголошує проф. Арчер. В рамках проєкту “Burramys Project” команда переселила карликових посумів із Альп до помірних лісів, що було передбачено завдяки аналізу викопних решток їхніх предків. Цей успіх демонструє, як палеонтологія може підтримати збереження видів у добу кліматичних змін.

Назва нового виду вшановує народ Вакка Вакка — традиційних власників території, а також дослідника Хенка Годхелпа, який з 1983 року разом з Арчером розкопував цей винятковий палеонтологічний пласт.