Одомашнення собак почалося ще 11 000 років тому

Одомашнення собак понад 10 000 років тому виявилося значно давнішим і складнішим процесом, ніж вважалося раніше, що підтверджують нові дослідження з аналізом ДНК і черепів стародавніх тварин.

Дослідницька група під керівництвом Аллоен Евен із Університету Монпельє проаналізувала 643 черепи собак і вовків віком до 50 000 років, аби виявити, коли вперше виникли характерні риси сучасного собаки. Виявилося, що “собачоподібна” форма черепа виникла близько 11 000 років тому, на межі голоцену. Водночас вже тоді спостерігалася значна різноманітність у формах і розмірах черепів. Це свідчить, що морфологічна різноманітність у собак виникла ще до початку масового селекційного розведення, яке почалося лише кілька століть тому.

Усі черепи з пізнього плейстоцену (129 000 – 11 700 років тому), зокрема і ті, що раніше вважалися належними собакам, мали вовкоподібну форму. Це означає, що хоча генетичне розділення вовків і собак відбулося ще в плейстоцені, анатомічні зміни у собак почалися лише в голоцені. Частина з ранніх собак усе ще мала риси вовків, що вказує на поступовий характер цього переходу.

Паралельно, група Шао-Цзє Чжана з Інституту зоології в Куньміні дослідила 73 стародавні геноми собак, аби простежити, як змінювалося походження собак у Східній Євразії протягом останніх 10 000 років. З’ясувалося, що рухи людських культурних груп (мисливців, землеробів, пастухів) тісно корелювали зі змінами в генетиці їхніх собак. “Ми бачимо, що собаки супроводжували людей у їхніх подорожах, зберігаючи унікальні генетичні сліди,” — зазначають автори.

Особливо цікавим є той факт, що в деяких регіонах родовід людей і собак не збігається. Наприклад, східні мисливці з Веретьє і Ботаї, генетично пов’язані з західними євразійцями, мали арктичних собак східного походження. Це вказує на ймовірний обмін або торгівлю собаками між культурами, а не лише їх спільне переміщення. Як стверджують дослідники, “собаки могли бути своєрідними ‘біокультурними пакетами’, що супроводжували людей у їхніх міграціях.”

Ці знахідки не лише підкреслюють тривалу взаємодію між собаками і людьми, а й демонструють, як генетична історія тварин може віддзеркалювати міграції, культурний обмін і навіть торговельні шляхи людства. Подальші дослідження давніх собак допоможуть краще зрозуміти екологічні й соціальні чинники, що сформували одне з найтісніших міжвидових партнерств в історії.