Нове моделювання демонструє, що гігантські щільні області над ядром Землі могли виникнути через витік легких компонентів із раннього ядра у магматичний океан молодої планети.
Дослідження пояснює походження LLSVP — «великих областей з низькою швидкістю зсуву» — через первинне змішування матеріалів мантії та ядра. Ці структури були виявлені в сейсмічних даних ще у 1980-х роках. Вони простягаються від межі ядра й мантії на глибині 2900 кілометрів і мають інший склад, ніж навколишня мантія. Як наголошує Йошинорі Міядзакі, «це не випадкові дивацтва… це відбитки найдавнішої історії Землі». Це підкреслює їх фундаментальну роль у геодинаміці.
Моделі показують, що легкі речовини — оксид магнію та діоксид кремнію — могли просочуватися з ядра під час його охолодження й кристалізації. Вони піднімалися вгору та розчинялися в магмі, сприяючи формуванню силікатів бріджманіту й сейфертиту та знижуючи рівень фероперіклазу. Дослідники зазначають: «чогось не вистачало», коли класична модель магматичного океану не узгоджувалася з сейсмічними спостереженнями. Нове моделювання вирішує цю суперечність.
Згодом ці хімічні відмінності могли зберігатися мільярди років, ущільнюючись у куполоподібні структури, які ми фіксуємо сьогодні. Їхня стійкість підтверджує, що ранній магматичний океан усе ж відіграв істотну роль у диференціації Землі. Міядзакі підкреслює: «ми починаємо будувати історію, яка має сенс». Таке пояснення узгоджується з існуванням ULVZ — «зон наднизької швидкості», що межують із краями LLSVP.
Дослідження також має ширші наслідки для розуміння тектонічної активності. Якщо ці структури вплинули на формування плит, вони можуть бути одним із чинників, що зробили Землю придатною для життя. У такому разі LLSVP — це не лише геологічні аномалії, а ключові сліди ранньої еволюції планети, які допомагають зіставити її з іншими світами.
#Вчені #зясували #нове #походження #гігантських #плям #надрах #Землі
Source link
