Вчені створили найточнішу карту дна під льодом Антарктиди

Дослідники створили найточнішу на сьогодні карту субльодовикового рельєфу Антарктиди, що відкриває нові перспективи для кліматичних прогнозів.

Протягом десятиліть науковці наголошували, що ми краще знаємо рельєф Марса, ніж те, що ховається під антарктичним льодовим щитом. Та ця ситуація кардинально змінилася завдяки дослідженню, опублікованому в журналі Science (2026), яке презентувало нову методику під назвою Ice Flow Perturbation Analysis (IFPA) – «аналіз збурення льодових потоків». Цей підхід дозволяє використовувати саме лід як «лінзу», що розкриває підлідні структури, не потребуючи широкомасштабних авіаобльотів із радаром.

Як пояснив професор Ендрю Кертіс з Единбурзького університету, «цей метод дає змогу за допомогою супутникових даних зчитувати форму поверхні льоду та проектувати її вниз, до основи льодовика». Команда дослідників поєднала наявні дані про товщину льоду та високоточні знімки супутників, що дозволило відтворити рельєф континенту з безпрецедентною деталізацією. Така комбінація відкрила «шрами» давнини: глибокі долини, каньйони та гірські хребти, що формувались мільйони років.

IFPA-карта подвоїла кількість відомих форм рельєфу під кригою — з 36 000 до майже 72 000. У басейні Мод було виявлено каньйон довжиною 400 км і шириною 6 км, що ймовірно є залишком древньої дренажної системи. Крім того, виявлено глибокі «U-подібні» долини — типова ознака альпійських льодовиків, які існували до формування масивного крижаного щита. «За мільйони років лід Антарктиди сформував пейзаж, що включає рівнини, плато і гострі вершини — усе це було приховане під товщею криги», – зазначає професор Роберт Бінгем.

Окрему увагу заслуговує відкриття нових осадових басейнів, які раніше вважалися «вичищеними площинами». Така зміна інтерпретації докорінно впливає на розуміння геологічного розвитку материка. Це також допоможе точніше оцінити, як льодовик зростав і відступав протягом епох. Складність рельєфу також безпосередньо впливає на кліматичні моделі. «Шорсткість» дна створює опір руху льоду, що сповільнює його потрапляння в океан — і, відповідно, потенційно зменшує темпи підняття рівня моря.

Отже, IFPA-карта не лише збагачує наукове уявлення про підлідний світ Антарктиди, а й слугує основою для більш точного моделювання клімату. Вона також стане «картою скарбів» для майбутніх польових досліджень, що перевірятимуть ці «примарні» ландшафти новими радарними місіями.