Нове дослідження показує, що люди мають «сьоме чуття» на відстані

Людська здатність до дистанційного дотику вперше отримала експериментальне підтвердження та відкрила нові перспективи для науки й технологій.

Дистанційний дотик — це «здатність виявляти об’єкти без прямого фізичного контакту», відома раніше лише у тварин. Його зафіксували дослідники з Лондонського університету королеви Марії та Університетського коледжу Лондона. Відкриття змінює уявлення про межі людського сприйняття. Воно показує, що дотик не обмежується контактом.

У тварин дистанційний дотик описаний у берегових птахів. Вони знаходять здобич, реагуючи на мікрозміни тиску в піску. Цей механізм базується на передачі коливань через зернисті матеріали. Подібний принцип вирішили перевірити у людей.

Під час експериментів учасники проводили пальцями по піску, шукаючи прихований куб. Випробування представили на Міжнародній конференції IEEE з розвитку та навчання. Люди стабільно виявляли об’єкт до контакту. Точність виявлення була несподівано високою.

Моделювання показало, що людська рука надзвичайно чутлива. Вона фіксує «мінімальні механічні зрушення зерен». Чутливість наблизилась до теоретичної фізичної межі. Це свідчить про недооцінений потенціал тактильного сприйняття.

Порівняння з роботом, оснащеним тактильним сенсором і алгоритмом «LSTM — довгої короткочасної пам’яті», показало цікаві відмінності. Люди досягли точності 70,7%. Робот виявляв об’єкти з більшої відстані. Проте його загальна точність становила лише 40%.

Елізабетта Версаче зазначила: «Це перший випадок дослідження дистанційного дотику у людей» (Версаче). Вона підкреслила зміну уявлень про «рецептивне поле». Результати мають міждисциплінарне значення.

Чженці Чен наголосив: «Ці дані допоможуть створювати допоміжні та роботизовані системи» (Чен). Йдеться про археологію, пошукові роботи та дослідження небезпечних середовищ. Лоренцо Хамоне додав: «Це приклад синергії психології, робототехніки та штучного інтелекту» (Хамоне).