Унікальне дослідження, опубліковане в журналі Nature, виявило здатність африканських шпаків формувати складні соціальні зв’язки з неспорідненими особинами, що нагадують людську дружбу та кидають виклик традиційним уявленням про соціальну поведінку тварин.
Науковці протягом двох десятиліть спостерігали за поведінкою птахів. Вони зібрали значний масив даних про соціальні взаємодії. Дослідники виявили неочікувані закономірності у формуванні груп серед шпаків.
Традиційно вважалося, що тварини допомагають лише кровним родичам. Таке припущення базувалося на еволюційній логіці збереження спільних генів. Нові дані свідчать про набагато складніші соціальні структури у світі птахів.
Африканські шпаки (Lamprotornis superbus) утворюють змішані родинні групи. Ці спільноти налічують від 7 до 60 членів різного ступеня спорідненості. Вони демонструють соціальну організацію, подібну до людської.
Унікальна кооперативна поведінка
Професор Дастін Рубенштейн з Колумбійського університету керував цим тривалим дослідженням. Його команда спостерігала за птахами в центральній Кенії протягом 40 послідовних сезонів розмноження.
«Суспільства шпаків – це не просто прості сім’ї, вони набагато складніші, містять суміш споріднених і неспоріднених особин, які живуть разом», – пояснює Рубенштейн. Така структура відрізняється від типових пташиних спільнот.
Африканські шпаки належать до родини шпакових. Вони живуть понад 15 років і виростають до 19 сантиметрів у висоту. Ці птахи розмножуються двічі на рік під час сезонів дощів.
Науковці виявили, що парам, які розмножуються, допомагають до 16 помічників. Ці птахи не є селекціонерами, але активно беруть участь у життєзабезпеченні групи.
Взаємність як еволюційна стратегія
Помічники виконують важливі функції для підтримки колонії. Вони шукають їжу для пташенят інших птахів. Вони також захищають гнізда від хижаків. Така поведінка сприяє виживанню всієї групи.
Дослідження показало прямий зв’язок між розміром групи та виживанням. Шпаки у великих групах мають вищий рівень виживання. Ця закономірність підтверджує еволюційну вигоду кооперативної поведінки.
Цікаво, що помічники все ж виявляють певну перевагу до кровних родичів. Однак вони також послідовно допомагають неспорідненим особинам. Таку поведінку важко пояснити класичними теоріями еволюційної біології.
Науковці припускають, що це приклад взаємного альтруїзму. «Багато з цих птахів, по суті, формують дружбу з плином часу», – відзначає Рубенштейн. Цей феномен передбачав Роберт Тріверс у своїй фундаментальній праці 1971 року.
Ширші наслідки для розуміння соціальності
Теорія взаємного альтруїзму стверджує, що організми інвестують короткострокову енергію в інших. Вони очікують отримати вигоду в майбутньому. Ця модель може пояснювати соціальну поведінку багатьох видів.
Дослідники вважають, що внутрішньогрупова взаємність може бути ключовим фактором. Вона сприяє поширенню складних кооперативних товариств у природі. Це відкриття має важливі наслідки для розуміння еволюції соціальності.
Тривалі дослідження такого типу є рідкісними, але надзвичайно цінними. Вони дозволяють спостерігати процеси, які розгортаються протягом багатьох поколінь. Двадцятирічний період спостережень забезпечив унікальну можливість для глибокого аналізу.
«Я думаю, що така поведінка взаємної допомоги, ймовірно, має місце в багатьох тваринних суспільствах», – підсумовує Рубенштейн. Він вважає, що подібні соціальні структури можуть бути поширенішими, ніж ми думали.
Це дослідження показує, що дружба – не виключно людський феномен. Складні соціальні зв’язки виникли в ході еволюції у різних видів. Вони забезпечують адаптивну перевагу через кооперацію та взаємодопомогу.
Відкриття змушує переосмислити наше розуміння соціальності у тваринному світі. Воно свідчить, що емоційні зв’язки та дружба можуть бути важливими еволюційними адаптаціями. Можливо, багато видів мають набагато багатший соціальний світ, ніж ми раніше вважали.
#Африканські #шпаки #демонструють #дружні #звязки
Source link
