Амеба-вбивця маскується білками людини й уникає імунітету

Амеба Entamoeba histolytica вражає людський організм, використовуючи унікальну здатність маскуватися білками жертви й обходити імунітет.

Entamoeba histolytica — паразитична амеба, що щороку заражає до 50 мільйонів людей, із яких 70 000 гинуть. Цей мікроорганізм викликає амебіаз — захворювання, що у складних випадках уражає товсту кишку, печінку та навіть мозок. Його назва означає «той, що розчиняє тканини» — і це повністю відповідає його деструктивній природі. «Він може вбити все, що йому кинути, будь-яку людську клітину», — зазначає мікробіолог Кетрін Ралстон.

Відкриття, зроблені Ралстон, проливають світло на нову форму агресії паразита — трогоцитоз, або «обгризання клітин». Паразит фізично відкушує фрагменти клітин людини і поглинає їх. Ці фрагменти містять білки зовнішньої мембрани, зокрема CD46 і CD55, які зазвичай захищають клітини від імунної атаки. Поглинувши ці білки, амеба «одягається в білки клітин, які щойно вбила», тим самим маскуючись від імунної системи.

Унікальність паразита ще й у його геномі: він виявився вкрай складним, анеуплоїдним — з нерегулярним числом хромосом та великою часткою аденіну і тиміну (75%). Така структура ускладнює генетичні маніпуляції й пояснює, чому E. histolytica довгий час залишалася маловивченою. Проте лабораторія Ралстон змогла застосувати РНК-інтерференцію (RNAi) для створення генетичної бібліотеки, що дозволяє вимикати окремі гени та вивчати їхню функцію.

Наступним кроком є поєднання RNAi з CRISPR-технологією, яка дає змогу створити карту функціонального геному амеби. Однак повноцінне редагування її геному поки що недосяжне: CRISPR/Cas9 наразі працює лише з плазмідами. Незважаючи на технічні труднощі, команда Ралстон налаштована оптимістично: «Зараз ми бачимо світло в кінці тунелю», — стверджує Веслі Хуан.

Попри складність дослідження, результати мають велике значення: паразит залишається головною причиною смертності дітей у країнах із поганою санітарією. Відсутність вакцини та застарілі методи лікування підкреслюють потребу в нових терапіях. Робота Ралстон має потенціал змінити підхід до лікування амебіазу, відкриваючи двері до цільової терапії. «Треба створювати один інструмент за іншим, поки нарешті не будеш готовий відкрити нові методи лікування», — підсумовує вчена.