Археологи довели, що нерівність не є історичною нормою

Масштабне дослідження розмірів житла в понад 1000 населених пунктах за останні 10 000 років виявило, що економічна нерівність не є неминучим наслідком розвитку цивілізації.

Нові дані, опубліковані в журналі PNAS, спростовують багатовікові уявлення про природу нерівності. Команда вчених проаналізувала розподіл розмірів будинків у різних спільнотах на шести континентах. Дослідники вивчили понад 50 000 будинків, щоб простежити зміни економічної нерівності протягом тисячоліть. Результати демонструють, що високий рівень нерівності не є обов’язковим елементом складних суспільств.

“Ця робота є частиною більш масштабного дослідження, в якому було проаналізовано понад 50 000 будинків, щоб використати різницю в розмірах будинків як метрику нерівності багатства з плином часу на шести континентах“, — пояснює Гері Файнман, куратор антропології в Музеї Філда в Чикаго і провідний автор статті. Він підкреслює безпрецедентний характер зібраних археологічних даних.

“Це безпрецедентний набір даних в археології, який дозволяє нам емпірично і систематично розглянути моделі нерівності в часі“, — зазначає науковець. Зібрана інформація дозволила виявити закономірності та зрозуміти динаміку нерівності.

Методологія дослідження та основні висновки

Для кількісного порівняння економічної нерівності дослідники використали спеціальну статистичну методику. Вони розрахували коефіцієнт Джині для кожного поселення. Цей показник є загальновизнаним інструментом вимірювання нерівності.

Шкала коефіцієнта Джині коливається від 0 до 1. Значення 0 відповідає повній рівності, а 1 — максимальній нерівності. Науковці порівняли ці коефіцієнти в часі та просторі. Вони оцінили, як змінюється нерівність залежно від чисельності населення та політичної організації.

Аналіз зосередився на зв’язку між рівнем нерівності та політичною складністю суспільств. Отримані результати виявили різноманітність моделей. “Міра нерівності, яку ми виявили на цих територіях, досить варіативна, що свідчить про те, що не існує єдиної гомогенізованої моделі“, — підкреслює Файнман.

Дослідження виявило, що навіть при зростанні населення нерівність не завжди збільшувалася рівномірно. Це суперечить поширеній думці про неминуче зростання нерівності з розвитком суспільства.

Наукові та соціальні наслідки

Отримані результати кидають виклик традиційним поглядам в історії та соціальних науках. Протягом століть вважалося, що формування великих суспільств з формальними лідерами або розвиток сільського господарства неминуче призводить до зростання нерівності.

“Традиційне мислення передбачає, що як тільки ви отримуєте великі суспільства з формальними лідерами, або як тільки у вас з’являється сільське господарство, нерівність буде зростати“, — говорить Файнман. “Ці уявлення існують сотні років, а ми виявляємо, що все набагато складніше“.

Дослідження також підважує погляд на Стародавню Грецію, Рим та середньовічну Європу як на універсальні моделі розвитку людства. Різноманітність виявлених моделей вказує на множинність шляхів суспільного розвитку.

“Людський вибір, управління та співпраця відіграють певну роль у зменшенні нерівності в певний час і в певних місцях“, — наголошує Файнман. Це пояснює варіативність рівнів нерівності в часі та просторі. Нерівність не є автоматичним наслідком технічного прогресу чи зростання населення.

Висновки дослідження мають значення для розуміння як минулого, так і сучасності. Вони свідчать, що суспільства здатні впроваджувати механізми вирівнювання та системи управління, які зменшують потенціал нерівності. Думка, що певні економічні, демографічні чи технологічні умови роблять велику нерівність неминучою, не підтверджується історичними даними.