Colossal створила генетично змінених вовків схожих на вимерлих

Компанія Colossal Biosciences оголосила про створення трьох генетично модифікованих білих вовченят, яких представляє як “відроджених” лютих вовків, проте наукова спільнота скептично ставиться до цих заяв, вказуючи на обмежену кількість генетичних модифікацій та відсутність рецензованих публікацій.

Гучні заяви про “де-екзистенцію”

Біотехнологічна компанія з Далласу привернула увагу світу. Вона заявила про унікальне досягнення у відродженні вимерлого виду. Троє білих вовченят отримали імена Ромул, Ремус і Калісі.

“1 жовтня 2024 року, вперше в історії людства, Colossal успішно відновив колись викорінений вид за допомогою науки де-екзистенції,” – проголошує офіційний прес-реліз компанії. Представники Colossal стверджують, що здійснили неможливе – відродили вид, який повністю зник.

Лютий вовк (Aenocyon dirus) колись населяв Північну Америку. Цей доісторичний хижак льодовикового періоду відомий широкій публіці завдяки серіалу “Гра престолів”. Останні представники виду зникли тисячі років тому.

Критичний погляд наукової спільноти

Наукова спільнота висловлює серйозні сумніви щодо заяв про відродження виду. Джеремі Остін, директор Австралійського центру стародавньої ДНК, вказує на очевидну проблему – компанія просто створила генетично модифікованого сірого вовка з білою шерстю.

Дослідження, про яке заявляє Colossal, не пройшло процес наукового рецензування. Громадськості доступні лише зображення та цитати, надані самою компанією. Відсутність детальної наукової інформації викликає багато питань.

Адам Бойко, генетик з Корнельського університету, також не вважає цих цуценят “воскреслими” лютими вовками. Дослідження довели, що справжні люті вовки еволюційно відокремилися від інших псових близько 5,7 мільйона років тому.

Обмежені генетичні модифікації

За інформацією компанії, для створення вовченят було зроблено лише 20 генетичних змін. Це надзвичайно мала кількість порівняно з 2,5 мільярдами пар основ у геномі. П’ять з цих змін стосувалися лише кольору шерсті.

Метт Джеймс, головний зоотехнік Colossal, визнав у коментарі New York Times, що основним критерієм успіху вважав появу білої шерсті. Вчені використовували сурогатних матерів-собак для народження генетично модифікованих вовченят.

“Для повністю підготовленого біолога вовка, таксономіста вовка або біолога-еволюціоніста вовка вийти і сказати: ‘Я знаю, що у нас є страшний вовк, тому що він був білим’, – це дійсно зрізає багато кутів,” – коментує Джеремі Остін. Він вказує, що для створення справжнього аналога знадобилися б десятки або сотні тисяч генетичних змін.

Суперечка про визначення видів

Еволюційний біолог Бет Шапіро з Colossal запропонувала власне визначення виду. “Якщо він виглядає як цей вид, якщо він поводиться як цей вид, якщо він виконує роль цього виду, тоді ви зробили це,” – сказала вона в інтерв’ю ABC News.

Таке спрощене трактування викликає критику науковців. Джеремі Остін порівнює цей підхід з казкою “Нове вбрання імператора”. Він наголошує, що лише зовнішня схожість не робить генетично модифікованого сірого вовка лютим вовком.

Біологи вказують на існування криптичних видів – організмів, майже ідентичних зовні, але генетично різних. Сучасна таксономія враховує значно більше факторів, ніж просто зовнішній вигляд. Генетична відмінність є ключовим критерієм визначення видової приналежності.

Екологічні та етичні питання

Colossal стверджує, що повертає лютого вовка на його “законне місце в екосистемі”. Це спричиняє важливі екологічні питання. Чи існує сьогодні екосистема, придатна для цих тварин? Чи не загрожуватимуть вони іншим видам?

“Чи існує екологічне місце для лютих вовків у сучасному світі?” – запитує Остін. Він висловлює сумнів щодо можливості справжньої реінтродукції цих тварин у дику природу. На його думку, вони скоріше стануть експонатами зоопарку.

Біологи визнають цінність дослідження для розвитку генетики та охорони природи. Проте вони закликають до наукової точності у висвітленні таких експериментів. Необґрунтовані заяви можуть ввести громадськість в оману щодо реальних можливостей сучасної науки.

Історія з “відродженням” лютого вовка нагадує, що між науковою фантастикою та реальністю все ще існує велика прірва. Хоча генетичні технології розвиваються стрімко, відтворення вимерлих видів залишається надзвичайно складним завданням, яке потребує значно більших зусиль, ніж створення білих вовченят.