Доля льодів Антарктиди залежить від шаруватості океану

Нові моделі показують, що майбутнє антарктичного морського льоду залежить не лише від викидів вуглецю, а й від вертикальної структури океану — його стратифікації.

Дослідники з Китаю, проаналізувавши дані в межах шостої фази CMIP, виявили: початкова товщина і стабільність шарів Південного океану є критично важливими для прогнозу танення льоду. “Сильна стратифікація ізолює теплі води біля поверхні, що пришвидшує втрату морського льоду навіть при зменшенні викидів парникових газів”, — підкреслює керівник дослідження Сіруй Лі.

У моделюванні було показано, що у сценаріях з уже стратифікованим океаном втрата льоду продовжується навіть після стабілізації CO2, а площа льоду у 2189 році залишалася значно нижчою за доіндустріальний рівень. Це вказує на запізнення реакції морського льоду на зменшення викидів, оскільки океан повільно вивільняє накопичене тепло. Така динаміка створює петлю позитивного зворотного зв’язку, яка може зробити втрату льоду незворотною.

Натомість при слабкій стратифікації тепло легше змішується на глибину, де воно менше впливає на формування льоду. Це дозволяє крижаному покриву відновлюватись за умови різкого і швидкого зменшення викидів. Тобто, час критично важливий: чим раніше обмежити CO?, тим більше шансів утримати лід.

Автори наголошують: стратифікацію потрібно включати як центральний фактор у кліматичне моделювання. Для цього слід значно покращити моніторинг температури і солоності вод навколо Антарктиди, а також краще розуміти процеси вертикального перемішування. “Політики не можуть більше ігнорувати стратифікацію як периферійне явище — вона визначає хід подій”, — йдеться у висновках дослідження.

Втрати морського льоду впливають не лише на клімат, а й на підйом рівня моря, океанічну циркуляцію і біорізноманіття. Зменшення льоду відкриває більше водної поверхні, яка поглинає тепло, посилюючи нагрівання — явище зворотного зв’язку “лід-альбедо”. Це також пришвидшує танення шельфових льодовиків і підвищує ризики втрати наземного льоду.

Науковці попереджають: ми можемо бути дуже близько до кліматичного порогу, після якого зворотний процес стане малоймовірним. Стратифікація океану — це не технічна деталь, а механізм, що визначає майбутнє Антарктиди і, в кінцевому підсумку, усього світу.