Дорогою до Бакоти можна оглянути одну з цікавинок Кам’янеччини. Село Фурманівка знаходиться лише за кілька км від траси Т2317, в надзвичайно мальовничій місцевості.
Фурманівка колись називалася Дам’яновим Яром і лежала ближче до Тернавки. Якийсь Фурман першим перебрався з ями наверх. За ним потягнулися інші. Навіть селяни з сусідніх Палютенців перейшли до нового поселення, яке назвали Фурманівкою. Наприкінці ХІХ ст. цю легенду могли підтвердити хрести древнього цвинтаря над Тернавкою.
За іншими даними, в XVI ст. село називалося Окунів. Вперше згадано в грамоті кам’янецького каштеляна Теодорика Бучацького під 1444 р.: він записав кам’янецькому воєводі Миколі Фурману спустошені села Воєводинці і Окунів на Тернавці. Пізніше Окунів почав називатися за іменем свого власника: вже в 1460 р. село названо Фурманівкою в дозволі польського короля брати десятину на користь кам’янецьких єпископів.
В списках 1530-1542 рр. Фурманівка називається пусткою (deserta) – татарські набіги бували спустошливими.
В 1566 р. село потроху почало оживати, тут було 3 плуги, а володів ним шляхтич Заліський. В 1615 р. Фурманівка-Окунів була королівщиною, наданою монархом Владиславом ІІІ під заклад певної суми чотирьом поколінням магнатів Потоцьких. Відомі власники села в XVIII ст.: Фр. Потоцький (1739-1770), Заремба (1775) і Кучинський (1789-1790).
З окупацією Поділля росією в 1793 р. Фурманівка була визнана державною, а з 1809 р. надана в оренду на 12 років чиновнику Голохвастову, потім – полковнику Деюнкеру. Станом на 1820 р. тут проживало 133 особи.
До 1774 р. в Фурманівці стояла вбога триверха (типово-подільська!) дерев’яна Троїцька церква. Греко-католицька – як майже всі сільські подільські храми до російської окупації. В 1740 р. вона була крита соломою, з 1748 р. – ґонтом. Парафіян було лише 30. Під час візитації 1759 р. місцевому священнику зробили догану: церква майже розвалена, треба нову.
Дозвіл на побудову надано в 1774 р. Наріжний камінь заклав китайгородський уніатський декан Іоан Рожаловський – аж в 1781 р. 19 січня 1783 р. Рожаловський освятив новий храм під титулом Косьми і Даміана.
В 1795 р. церква насильно перейшла з унії в православ’я. За описом 1848 р. святиня була “в виде малом и лепотою скудном”. В 1831 р. про неї як про дуже бідний храм писав протоієрей Скворцов. Тому в 1851 р. за рахунок царської казни було зведено нову церкву під тим же титулом. Збудована поруч дзвіниця не збереглася.
Храм цікавий: російський синодальний проєкт розбавили українським впливом. Нижня частина – типова проросійська архітектура. А от верхи для синодальних проєктів нехарактерні.
У 2023 р. церковна громада перейшла до ПЦУ.
У публікації використано матеріали: Культурний Клуб, Замки та храми Укаїни
Автор: Ірина Кошелева
Всі новини на одному каналі в Google News
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook
