Дослідження натякає, що наш світ може бути комп’ютерною грою

Науковець з Портсмутського університету висунув захопливу гіпотезу, згідно з якою гравітація може бути доказом того, що наш Всесвіт функціонує як досконалий комп’ютер або є частиною масштабної симуляції.

Мелвін Вопсон, доцент кафедри фізики Портсмутського університету, опублікував дослідження в журналі AIP Advances, яке пропонує розглядати гравітацію не лише як силу тяжіння, а як метод оптимізації та стиснення інформації. Його теорія трактує Всесвіт як колосальну обчислювальну систему, де матерія і енергія підпорядковуються принципам обробки даних. Таке бачення спонукає переосмислити фундаментальні закони фізики.

На думку професора, гравітаційне тяжіння – це процес, подібний до стиснення даних у комп’ютерних системах. Спостерігаючи за поведінкою об’єктів у космосі та на Землі, він виявив закономірності, що вказують на природне впорядкування інформації.

Механізм гравітації в інформаційній парадигмі

Згідно з теорією Вопсона, гравітація допомагає зменшувати “інформаційну ентропію” – кількість інформації, що міститься в об’єкті в певному просторі. “Всесвіт еволюціонує таким чином, що інформаційний вміст у ньому стискається, оптимізується і організовується – так само, як це роблять комп’ютери і комп’ютерний код”, – пояснює вчений.

Професор Вопсон розглядає не лише локальні гравітаційні ефекти на Землі, але й масштабніші космічні процеси. У просторах Всесвіту, який має приблизно 93 мільярди світлових років у діаметрі, гравітація формує галактики, утримує планети на орбітах і впливає на взаємодію космічних об’єктів.

З погляду інформаційної теорії, таке гравітаційне притягання є більш енергетично та інформаційно ефективним. “Простіше кажучи, легше обчислити всі властивості і характеристики одного об’єкта в космосі, ніж кількох об’єктів”, – зазначає Вопсон. Це пояснює, чому розрізнені об’єкти в космосі прагнуть об’єднатися.

Таким чином, гравітація може бути інтерпретована як механізм, що забезпечує ефективне використання “обчислювальних ресурсів” Всесвіту. Замість розпорошення енергії на підтримку безлічі окремих об’єктів, природа прагне до спрощення через об’єднання.

Інформація як п’ятий стан матерії та новий закон фізики

Раніше професор Вопсон сформулював принцип, згідно з яким інформація є “фізичним, домінуючим, п’ятим станом матерії”, а не просто абстрактною математичною величиною. Він стверджує, що всі елементарні частинки зберігають інформацію про себе, подібно до того, як клітини містять ДНК.

Вчений розвинув цю ідею, запропонувавши “другий закон інформаційної динаміки”. “Другий закон інфодинаміки вимагає мінімізації інформаційного вмісту, пов’язаного з будь-якою подією чи процесом у Всесвіті”, – пояснює дослідник. Цей закон стверджує, що ентропія в системі інформації зменшується, а не збільшується.

Такий підхід протиставляється класичному другому закону термодинаміки, встановленому в 1850-х роках, який стверджує, що ентропія (міра невпорядкованості системи) може лише зростати або залишатися незмінною. Закон інфодинаміки пояснює поведінку інформації способом, недоступним для традиційної термодинаміки.

На думку Вопсона, процеси Всесвіту еволюціонують до рівноважного стану з мінімальним інформаційним вмістом. Ця поведінка, за його словами, “повністю нагадує правила, закладені в мовах програмування та комп’ютерному кодуванні”.

Теорія моделювання не є унікальною для професора Вопсона – вона має прихильників серед відомих особистостей, включно з Ілоном Маском. Ця концепція отримала широке висвітлення в популярній культурі, найвідомішим прикладом якої є фільм “Матриця”.

Для багатьох ці теорії можуть здаватися фантастичними, проте вони спонукають до переосмислення фундаментальних питань про природу реальності. Якщо подальші дослідження підтвердять ці гіпотези, наше розуміння Всесвіту може зазнати революційних змін.

Праця професора Вопсона, незалежно від її остаточної наукової оцінки, демонструє важливість міждисциплінарного підходу, об’єднуючи фізику, інформатику та філософію для пошуку відповідей на найглибші питання буття.