Дослідження розкрило єдність водогону стародавніх римських акведуків

Дослідження римських акведуків Арля, проведене за карбонатними відкладеннями, дозволило реконструювати їхню складну історію та підтвердити адаптивність і довговічність системи водопостачання.

Дослідники з університетів Майнца, Оксфорда й Інсбрука вивчили «карбонатні архіви» акведуків Арля. Ці «карбонатні відкладення» — це шари вапняку, що накопичилися в каналах і трубах. За словами д-ра Гюль Сюрмеліхінді, «це дослідження є наочним прикладом того, як римський акведук функціонував протягом кількох століть».

Команда проаналізувала не окремі акведуки, а всю мережу водопостачання стародавнього Арля. Професор Cees Passchier зазначив, що «ми дослідили всю мережу водопостачання стародавнього Арля, яка включала кілька акведуків, спільний басейн та взаємопов’язані міські водопровідні споруди». Це дозволило підтвердити фізичними доказами єдність системи.

Акведук Арля існував з ІІІ століття до н. е., поступово розвиваючись і доповнюючись новими каналами. Другий акведук із півночі зливався в спільний басейн, а первісний канал згодом перенаправили на водяний млин у Барбегалі. Така адаптивність системи свідчить про високу інженерну майстерність римлян.

Важливе відкриття стосувалося терм Костянтина, де знайшли карбонат, подібний до відкладень північного акведука. Сюрмеліхінді пояснив: «це свідчить про те, що коли лазні були побудовані на початку IV століття н. е., акведук не тільки все ще використовувався, але й, ймовірно, був відреставрований». Відкладений карбонат використовували навіть у будівельних матеріалах.

Іншою загадкою були свинцеві труби на дні Рони. Ізотопний аналіз показав їхню єдність з акведуками Арля. Це підтвердило наявність перевернутого сифона, що транспортував воду до кварталу Трінкетай. Такий підхід вирішив багаторічні суперечки про напрямок водопостачання.

Через забрудненість глиною традиційні методи датування були неефективні. Сюрмеліхінді пояснив: «ми проаналізували стабільні ізотопи кисню та вуглецю з карбонатів і провели перехресну кореляцію ізотопних профілів». Це дозволило визначити періоди відкладення та реконструювати хронологію змін у системі.

Це дослідження стало прикладом успішної міждисциплінарної співпраці археологів і геонаук. У результаті вдалося відтворити багатовіковий розвиток і стійке управління водними ресурсами у стародавньому Арлі.