Моделювання глибинних процесів свідчить, що дві гігантські гарячі структури в мантії могли впливати на формування та асиметрію магнітного поля Землі.
Йдеться про так звані великі області з низькою швидкістю зсувних хвиль (LLSVP) — «континентального масштабу структури в нижній мантії, де сейсмічні хвилі сповільнюються». Одна розташована під Африкою, інша — під Тихим океаном. Їхня підвищена температура могла змінювати тепловий потік від зовнішнього ядра до мантії. Саме цей потік визначає конвекцію рідкого заліза, що генерує геодинамо.
Команда Ендрю Біггіна порівняла палеомагнітні дані з чисельними моделями теплопереносу. «Симуляції… можуть відтворити головні особливості поля лише за умови врахування сильної неоднорідності теплового потоку», — зазначає він. Моделі з урахуванням LLSVP краще пояснюють довготривалі відхилення поля від осьової симетрії. Це означає, що поле в минулому не було ідеальним диполем.
Такі результати впливають на інтерпретацію руху літосферних плит і реконструкцію геологічної історії. Якщо гіпотеза правильна, температурні контрасти можуть бути зафіксовані через аналіз сейсмічних хвиль. Водночас, як зазначає Санне Коттаар, точне картографування ядра ускладнене товщею мантії. Отже, глибинні неоднорідності можуть бути ключем до розуміння еволюції земного магнітного захисту.
#Глибинні #плями #формують #магнітне #поле #Землі
Source link
