Interlune планує видобуток гелію-3 на Місяці з 2028 року

Місяць розглядають як перспективне і практично необмежене джерело “гелію-3”, необхідного для квантових технологій та енергетики.

“Гелій-3” — це “ізотоп гелію з масовим числом 3, два протона і один нейтрон”. Його майже немає на Землі, проте Сонце протягом мільярдів років накопичувало його на поверхні Місяця. Interlune планує видобуток у кілька етапів: підйом реголіту, центрифугування для відділення фракцій, вилучення газів і відокремлення “гелію-3” від “гелію-4”. Після завершення процесу ґрунт повертатимуть на поверхню.

Компанія створила прототип екскаватора, здатного викопувати до 100 тонн реголіту за годину. У випробуваннях успішно перевірили відділення дрібних частинок у змодельованій місячній атмосфері. Ці кроки доводять, що технологія поступово наближається до практичної реалізації.

Bluefors підписала контракт на постачання до 10 000 літрів щорічно у 2028–2037 роках. Вона вже придбала десятки тисяч літрів на суму $300 млн, що стало найбільшою відомою угодою щодо космічних ресурсів. Interlune також продала три літри Міністерству енергетики США і тисячу літрів компанії Maybell Quantum.

За словами директора з маркетингу Bluefors Інгела Вайсмаа, “за три-п’ять років ми побачимо набагато масштабніші квантові центри, і для цього знадобиться стабільне постачання гелію-3”.

Генеральний директор Interlune Роб Мейерсон наголосив: “Це єдиний ресурс у Всесвіті, чия ціна виправдовує відправлення за ним у космос і доставку на Землю”.

Оцінки вказують, що на Місяці може міститися понад мільйон тонн “гелію-3”. Його ринкова вартість може сягати $20 млн за кілограм, що робить цей ізотоп унікально вигідним для транспортування на Землю. Водночас промисловий видобуток у космосі ще не підтверджений на практиці.

На Землі основним джерелом залишається розпад тритію, однак щороку виробляють лише 22–30 тисяч літрів (3–4 кг). Для одного квантового комп’ютера майбутнього може знадобитися кілька тисяч літрів, що підкреслює стратегічне значення космічного видобутку.

Закон США 2015 року дозволяє приватним компаніям видобувати ресурси на небесних тілах. Ідея ще недавно виглядала фантастично, але з розвитком технологій стає дедалі реальнішою. Головна інтрига — довести економічну та технічну здійсненність цих амбітних планів.