Історію венеціанського скла переписали нові знахідки

Коли ми думаємо про венеціанське скло, уява зазвичай зупиняється на Мурано, але його витоки сягають значно глибшого ранньосередньовічного минулого.

Тривалий час склоробство Венеції VI–IX століть вважали лише підготовчим етапом до пізнішої слави. Нові археометричні дані змінюють це уявлення. Вони демонструють місто як активний центр ремесла й обміну. Це підтверджує складний рівень організації та знань.

Ключову роль відіграли дослідження Маргарити Феррі з Венеціанського університету Ка’ Фоскарі. Науковці проаналізували 45 зразків скла з острова Сан-П’єтро-ді-Кастелло. Матеріал охоплює посудини, виробничі відходи та тигель. Це дозволило простежити технологічну еволюцію ранньої Венеції.

Особливо показовим є перехід від натронного скла до скла з рослинного попелу, тобто «матеріалу, отриманого з попелу солелюбних рослин». «Фрагменти такого скла датуються вже VIII століттям», — зазначає Маргарита Феррі. Хімічний склад вказує на сиро-левантійське походження сировини. Це свідчить про розвинені торговельні зв’язки.

Окремі знахідки демонструють практику переробки. В одній блакитній тесері виявлено поєднання антимонату кальцію та станнату свинцю. «Ремісники переплавляли старі римські матеріали для повторного використання». Такий підхід відображає протоциклічну економіку.

Аналіз походження скла показує майже рівну частку імпорту з Єгипту та Леванту. Венеція отримувала і сировину, і готові вироби. Це підтверджує гнучку та адаптивну систему постачання. Ранньосередньовічна Венеція постає інноваційним осередком Середземномор’я.