Це книга про характер і витримку, про кожного, хто продовжує щоденно працювати задля спільної мети, попри голоси зневіри й втоми, які лунають навколо.
«Кацапи не сильні, сказав йому хтось кілька днів тому. Вони просто довгі… Роботи багато, але впоратись можна». Це фраза з нового роману хмельничанина Юрія Сороки «Наш лицарський хрест». Книга письменника трохи відрізняється від його попередніх: сюжет не потрібно було вигадувати, його підказало саме життя, адже події у романі автобіографічні. Військову службу Юрій Сорока розпочав ще за часів ООС, а повномасштабне вторгнення зустрів у військовій частині на Житомирщині, коли до закінчення його контракту залишалося кілька місяців.
Під час зустрічі з письменником у київській кав’ярні дізнаємося, що наразі він несе службу у лавах ЗСУ в одному з прифронтових міст на східному напрямку. До столиці приїхав на півтори доби на «Книжковий Арсенал», щоб презентувати читачеві нову книгу. На вже стандартне запитання, чи відчувається різниця у життєвому укладі столиці й прифронтового міста, Юрій Сорока усміхнено відповідає, що у Києві трохи більше автівок на вулиці, та й по всьому. У прифронтових містах більше понівечених будівель, фанери у вікнах замість скла та й сирена повітряної тривоги звучить майже цілодобово. Втім навіть за цих умов люди продовжують займатися своїми звичними справами.
«Так, для цивільних у тих умовах досить небезпечно. Але я думаю, що люди вже просто звикли до такої реальності, а ті, хто не зміг цього зробити, у різні періоди з різних причин просто виїхали з міста. І ще є один момент: більшість атак там ворог здійснює за допомогою шахедів. А це така зброя, яку можна почути заздалегідь та спланувати для себе, як від неї укриватися. Небезпечніша ракета, але через прифронтові громади вони здебільшого летять транзитом», – розповідає Юрій Сорока.
Юрій Сорока. Фото: редакції
Встигнути зафіксувати все на папері до того моменту, як спогади про пережиті події почнуть затиратися у пам’яті, – це письменник називає своїм основним завданням. Лютий 2022 року, підготовка до оборони, бажання виконувати найскладніші завдання та водночас постійне здивування від нелогічних, а часом й відверто дивних наказів вищого керівництва, бої за Кліщіївку у серпні 2023 року та самоіронія у надскладних ситуаціях – усе це є у романі «Наш лицарський хрест». До речі, саме події у Кліщіївці автор виділив окремою сюжетною лінією. Рукопис було завершено наприкінці 2024 року, і, за словами Юрія Сороки, він поспішав: щоб згадані найменші деталі розкрили всю гостроту пережитих подій.
«Я консультувався з хлопцями, які безпосередньо були зі мною тоді. Наприклад, коли я працював над певними розділами книги, то багато моментів обговорював зі своїм колегою Ярославом. Та з іншими хлопцями також. Ціль була одна: зібрати максимум деталей та нічого не забути, – розповідає письменник. – Наприклад, Ігор з позивним «Салямі», про якого тут також йдеться, ми з ним спілкуємося і донині. Ще один побратим – Олександр на позивний «Суржик». Він сам з Харкова, зараз ветеран. Своє важке поранення отримав не під час тих боїв, а значно пізніше. І ще одна мета написання цієї книги – залишити згадку про людей, які у тих ситуаціях були разом зі мною. На жаль, декого з них нагороджено орденами «За мужність» посмертно».
Книга “Наш лицарський хрест”. Фото: редакції
Часи змінюються, а ворог залишається тим самим. Не ти обираєш долю, а вона тебе. Втім, цей вислів не стосується тих, хто «знаходить у собі сили» не чути того поклику. «Наш лицарський хрест» – роман про характер і витримку, про кожного, хто продовжує щоденно працювати задля спільної мети, попри голоси зневіри й втоми, які лунають навколо.
«На мою думку, зараз в наш час путикантропи та той, хто ними керує, припустилися великої помилки. Якщо у двадцятому сторіччі українська держава з’явилася у 1917 році, то вони дали їй проіснувати не найкращі чотири роки та згодом ліквідували УНР. Зараз ми нараховуємо понад три десятки літ української державності. Вони з цим вже нічого не вдіють. Попити крові – вони ще це зроблять, але більш глобального вже вдіяти нічого не зможуть. Ми вже сформувалися. Так, з деякими нюансами, але сформувалися», – говорить Юрій Сорока.
Зараз письменник знаходиться у творчій відпустці. Книга, над якою «намагався» працювати нещодавно, теж пов’язана з військовою тематикою, проте час для неї ще не настав. «Можливо, після того, як все це закінчиться», – розмірковує Юрій Сорока. А от придбати до прочитання книгу «Наш лицарський хрест» можна буде вже найближчим часом на сайті видавництва.
Читайте також: У Хмельницькому створюватимуть цифрову колекцію подільських народно-сценічних танців
