Комета 3I/ATLAS виявилась меншою, ніж вважали спершу

Астрономічні спостереження міжзоряної комети 3I/ATLAS свідчать, що вона має характеристики, подібні до об’єктів із зовнішніх областей Сонячної системи, але водночас демонструє унікальні особливості.

Адіна Файнштейн з Мічиганського державного університету повідомила, що космічний телескоп Transiting Exoplanet Survey Satellite (TESS) випадково зафіксував комету між 7 травня і 3 червня. “Так сталося, що в цей ідеальний час TESS дивився саме туди, де була комета 3I/ATLAS”, — зазначає дослідниця. Спостереження виявили несподівану яскравість об’єкта, що свідчить про вивільнення води або летких газів на великій відстані від Сонця.

Активність на далеких орбітах

За словами Сіріель Опітом з Единбурзького університету, у таких умовах ймовірніше вивільнення чадного чи вуглекислого газу, ніж водяної пари. Подібне явище часто спостерігається у комет Сонячної системи, коли активність підтримується завдяки летким речовинам навіть на віддалених орбітах. Метью Гендж з Імперського коледжу Лондона підкреслює, що подібна поведінка може свідчити про “комету, яка не зазнала впливу зоряного світла протягом свого життя”. Це узгоджується з версією походження з периферії іншої зоряної системи, ймовірно, внаслідок гравітаційного збурення від зірки, що проходила поблизу.

Рідкісний міжзоряний гість

3I/ATLAS є лише третім відомим об’єктом, що прибув з-за меж Сонячної системи, після ?Oumuamua (2017) та комети Борисова (2019). Об’єкт рухається до Сонця зі швидкістю близько 60 км/с і восени 2025 року досягне перигелію — точки найбільшого наближення до світила. Саме тоді можна буде виміряти газовий склад його хвоста. Такі дані дадуть змогу з’ясувати пропорції молекул та умови формування комети.

Наземні спостереження, проведені Тоні Сантана-Росом з Барселонського університету, показали, що хвіст містить помірну кількість пилу, яка зростає при наближенні до Сонця. “Це звичайний об’єкт. У ньому немає нічого особливо дивного”, — зазначає вчений. Космічний телескоп Габбл встановив, що діаметр комети може коливатись від 320 метрів до 5,6 кілометрів, що менше за попередні оцінки.

Аномальна кількість води

Дослідження за допомогою обсерваторії Neil Gehrels Swift виявило, що комета виділяє воду на значно більшій відстані від Сонця, ніж типовi об’єкти нашої системи. Для цього активними має бути близько 20% поверхні ядра — показник, що перевищує середні значення для комет. Опітом припускає, що така водна насиченість може свідчити про походження з зоряної системи, старшої за Сонце, адже старі системи зазвичай містять більше водяного льоду порівняно з іншими молекулами.

Попри спекуляції про можливе штучне походження, Сантана-Рос відкидає цю гіпотезу: “Якщо ви фотографуєтесь на відпочинку і бачите щось високе, з довгою шиєю і чотирма ногами, ви завжди можете подумати, що це інопланетянин, але, швидше за все, це жираф”. Науковці не виявили жодних ознак аномального чи технологічного характеру об’єкта.