Люди кам’яного віку шукали кольорове каміння

Мисливці-збирачі кам’яного віку свідомо долали десятки кілометрів, аби отримати яскраве каміння для виготовлення знарядь, демонструючи складні культурні уподобання та символічне мислення.

Знаряддя як культурний вибір

Нове дослідження, проведене міжнародною командою під керівництвом Грегора Бадера з Тюбінгенського університету, показує, що давні люди у регіоні сучасного Есватіні цілеспрямовано обирали кольорові гірські породи, подекуди долаючи понад 100 км. Як зазначають автори, “кольорові та блискучі матеріали здавалися привабливими для ранніх людей”. Зокрема, у фокусі дослідження опинилися червона яшма, зелений халцедон і чорний кремінь — мінерали, які трапляються рідко і виділяються на тлі звичайних осадових порід.

Геохімічна ідентифікація матеріалу

Вчені використали нейтронно-активаційний аналіз — технологію, яка дозволяє ідентифікувати хімічний склад каменю за його “геохімічним відбитком”. Навіть крихітні зразки виявилися достатніми, щоб точно визначити, звідки походив матеріал. “Ми можемо точно визначити походження необробленого каменю”, — пояснює Бадер. Наприклад, артефакти із зеленої яшми з місць Сіфісо і Сібебе мали однакові хімічні характеристики з камінням у долині Мгвайіза, що знаходиться на відстані до 100 км.

Вибір не випадковий

Дослідження вказує на усвідомлений вибір певних мінералів — навіть коли поряд існували інші придатні поклади. Це дозволяє припустити, що кольори каменів мали не лише функціональне, а й символічне значення. З часом уподобання змінювались: “у середньому кам’яному віці популярними були чорний кремінь і зелений халцедон, а в пізньому — переважала червона яшма”, — додає Бадер. Враховуючи, що всі ці мінерали часто зустрічаються в одному регіоні, зміни у виборі — результат культурної еволюції, а не браку ресурсів.

Довгі шляхи й обмін

Команда також досліджувала маршрути, якими матеріал міг потрапляти до місць проживання. Вони допускають транспортування через річки або обмін між різними людськими групами. “Навіть якщо припустити найкоротші маршрути, ми все одно бачимо значні відстані”, — зазначають дослідники. Це свідчить про розвинену соціальну організацію, в якій важливими були не лише харчові ресурси, а й матеріали для виготовлення знарядь, зокрема — естетично привабливих.

Археологія як ключ до уявлень

Дослідження відкриває вікно до морально-світоглядного світу давніх людей, які ймовірно надавали певним кольорам особливого значення — практичного, ритуального чи соціального. За словами Бадера, “ми можемо лише припускати, чи мали кольори символічне значення”. Втім, уже тепер очевидно, що естетичний вибір існував десятки тисяч років тому, і втілювався у формі кам’яних знарядь, яким приписувалась не лише утилітарна функція, а й культурна ідентичність.