Медики виявили раніше невідомий зв’язок між складом крові і хворобою Паркінсона

Міжнародна група вчених, що досліджувала вплив складу крові на різні психічні захворювання, виявила раніше невідомий генетичний зв’язок між тромбоцитами і хворобою Паркінсона.

Відмінності в функціональних і фізіологічних властивостях клітин крові пов’язані з цілим рядом неврологічних і психічних розладів, включаючи шизофренію, розсіяний склероз і хворобу Паркінсона. Однак дотепер дослідники не могли сказати, яка природа цього зв’язку (генетична або фізіологічна) і що виступає наслідком, а що — причиною.

Щоб відповісти на ці запитання, міжнародна група вчених з Австралії, США та Данії проаналізувала дані масштабних генетичних досліджень та перевірила генетичні кореляції між 29 параметрами складу крові та 11 нейропсихічними розладами. Результати дослідження представлені в журналі Cell Genomics.

Аналізи крові досить поширені (наприклад, їх обов’язково здають під час щорічного медогляду), тому вчених давно цікавить розробка надійних біомаркерів, за якими можна було б судити про те, знаходиться пацієнт «в зоні ризику» певної хвороби чи ні. Рання діагностика вкрай важлива для успішного лікування або хоча б уповільнення дегенерації нервової тканини, що дозволить людині довше залишатися відносно здоровим.

У новому дослідженні вчені виявили сильну кореляцію нейропсихічних розладів з чотирма параметрами складу крові: розсіяним склерозом, кількістю лейкоцитів і кількістю лімфоцитів; шизофренією і відсотком моноцитів серед всіх лейкоцитів; хворобою Паркінсона і шириною розподілу тромбоцитів. Останній зв’язок виявили вперше, і тепер, оскільки ширину розподілу тромбоцитів визначають при звичайному аналізі крові, це може послужити хорошим біомаркером для ранньої діагностики хвороби Паркінсона.

Вчені також визначили кілька функціональних генів та регуляторних елементів для конкретних параметрів складу крові та нейропсихічних захворювань, деякі з яких вже служать мішенями для розроблених препаратів. Тепер дослідникам належить аналіз і оцінка ще незадіяних генів, так що результати дослідження допоможуть не тільки в ранній діагностиці небезпечних нейродегенеративних захворювань, але і в розробці нових ефективних ліків.