Нове міждисциплінарне дослідження, що аналізує геномні дані ранніх людських популяцій, вказує на те, що наша унікальна мовна здатність існувала щонайменше 135 000 років тому, задовго до того, як Homo sapiens розселилися по різних регіонах світу.
Коли з’явилася людська мова?
Коли люди почали говорити? Це питання давно цікавить науковців. Попередні оцінки часу виникнення мови сильно різнилися. Вони ґрунтувалися на різноманітних доказах – від скам’янілостей до культурних артефактів.
Нове дослідження, опубліковане в журналі Frontiers in Psychology, пропонує інший підхід. Науковці вивчили геномні дані про географічну дивергенцію ранніх людських популяцій. Метод ґрунтується на простій, але переконливій логіці.
“Логіка дуже проста”, – пояснює Шіґеру Міяґава, професор Массачусетського технологічного інституту і співавтор статті. “Кожна популяція, що розгалужується по всьому світу, має людську мову, а всі мови є спорідненими”.
Комплексний аналіз генетичних досліджень
Для дослідження науковці проаналізували 15 генетичних досліджень, опублікованих за останні 18 років. Ці дослідження використовували різні підходи до вивчення людського геному. Три з них аналізували дані про Y-хромосому, яка передається по батьківській лінії.
Ще три дослідження вивчали мітохондріальну ДНК, що передається по материнській лінії. Решта дев’ять були комплексними дослідженнями цілого геному. Усі вони вказують на початкове регіональне розгалуження людей приблизно 135 000 років тому.
Кількість генетичних варіацій, виявлених у дослідженнях, дозволила оцінити момент часу, коли Homo sapiens ще не розділилися на окремі регіональні групи. Міяґава зазначає, що дослідження в сукупності надають все більше доказів.
“Кількісно ми маємо більше досліджень, а якісно – вужче вікно [часу]”, – підкреслює науковець. Це дозволило провести більш точний мета-аналіз, ніж попередні спроби 2017 року.
Унікальність людської мови
Дослідники особливо підкреслюють, що людська мова якісно відрізняється від комунікації інших видів. Вона поєднує словниковий запас і синтаксис у єдину систему. Ця система здатна генерувати нескінченну кількість висловлювань на основі певних правил.
“Людська мова якісно відрізняється, тому що в ній є дві речі – слова і синтаксис, які працюють разом, щоб створити цю дуже складну систему”, – пояснює Міяґава. “Жодна інша тварина не має паралельної структури у своїй системі комунікації”.
Деякі вчені припускають, що здатність до мови з’явилася кілька мільйонів років тому. Вони спираються на фізіологічні особливості приматів. Проте Міяґава вказує на різницю між здатністю вимовляти звуки та мовою, якою ми її знаємо.
Мова – це не просто здатність відтворювати звуки, а складна когнітивна система. Вона дозволяє формулювати абстрактні ідеї та передавати їх іншим людям, чого не можуть робити інші види.
Від когнітивної системи до комунікації
Автори дослідження висувають цікаву гіпотезу. Вони припускають, що мова спочатку виникла як приватна когнітивна система. Пізніше вона трансформувалася в систему комунікації.
“Мова – це і когнітивна система, і система комунікації”, – зазначає Міяґава. “Я припускаю, що до 135 000 років тому вона виникла як приватна когнітивна система, але відносно швидко перетворилася на систему комунікації”.
Археологічні дані підтверджують цю теорію. Приблизно 100 000 років тому люди вже активно займалися символічною діяльністю. Вони залишали значущі позначки на предметах і використовували вогонь для отримання охри – декоративного червоного кольору.
Така символічна діяльність характерна лише для Homo sapiens. Вона відрізняє нас від інших видів так само, як і наша мова.
Мова як каталізатор людського розвитку
Один із співавторів дослідження, Ян Таттерсолл, особливо наголошує на важливості мови для розвитку символічного мислення. Він вважає її своєрідним запалом для нашої еволюції.
“Мова була спусковим гачком для сучасної людської поведінки”, – передає його думку Міяґава. “Якимось чином вона стимулювала людське мислення і допомогла створити ці види поведінки”.
Згідно з цією теорією, приблизно 100 000 років тому люди вже активно використовували мову для навчання та передачі знань. Це сприяло технологічним та соціальним інноваціям того періоду.
Звісно, не всі дослідники погоджуються з цим поглядом. Деякі вчені вважають, що близько 100 000 років тому відбувався більш поступовий розвиток. Вони не надають мові такої центральної ролі в еволюції людства.
Перспективи подальших досліджень
Шіґеру Міяґава визнає, що в цій галузі ще багато невідомого. Проте він вважає, що спільні зусилля лінгвістів, генетиків та археологів наближають нас до розуміння походження мови.
“Наш підхід дуже емпіричний і ґрунтується на найновіших генетичних уявленнях про ранніх Homo sapiens”, – підкреслює Міяґава.
Він сподівається, що ця робота заохотить більше досліджень про людську мову та її еволюцію.
Розуміння походження мови – не просто академічне питання. Воно допомагає нам краще усвідомити свою унікальну природу та історію. Здатність створювати складні мовні системи – одна з ключових ознак, що робить нас людьми.
Дослідження ще раз підкреслює, що наша здатність до комунікації та абстрактного мислення має глибоке коріння. Вона формувалася протягом десятків тисяч років, задовго до появи писемності та сучасних цивілізацій.
#Мова #виникла #тисяч #років #тому
Source link
