Коли у 2014 році Росія розпочала війну проти України, багато хто лише намагався зрозуміти, що відбувається. А Лілія Аршинова разом з волонтерами фонду «Добриня» вже плела маскувальні сітки, бігала по секонд-хендах у пошуках дешевих тканин для них, робила сухі борщі та пакувала гуманітарку військовим на фронт. Сьогодні вона – арттерапевтка у ветеранському просторі, допомагає військовим та їхнім родинам прожити втрати, біль, поранення і, найголовніше, віднайти себе.
«У 2014-му я ще не знала, як саме маю допомагати, але точно відчувала, що не можу стояти осторонь. Ми почали з простого: сітки, вареники, борщі… Але саме це і затягнуло. Ти бачиш, що можеш бути корисною — і це дає силу рухатись далі».
Війна поглибила, а не просто змінила
2022 рік став для Лілії не точкою зламу, а моментом повного усвідомлення. Вона – не просто волонтерка, вона – міст між тими, хто тримає фронт, і тими, хто чекає вдома.
«У перший день повномасштабного вторгнення я була вдома. Наліпила вареників, пельменів, насмажила млинці для сім’ї. Зібрала подушки, ковдри… Все, що мала. І пішла туди, де вже знала, що потрібна – до волонтерського центру «Захист». Тут я зрозуміла: я на своєму місці».
Після тривалого спілкування з людьми, яких обпекла війна (переміщених осіб, військових, а згодом ветеранів і членів їх родин) Лілія почала занурюватися у психологію глибше, вчитися арттерапії й паралельно проходити свій власний шлях – через втрати, тривоги, біль. Вона не приховує, що працювати з травмою щодня – виснажливо. Але це також і про сенс.
«Наші люди — це джерело сили. Їм хочеться допомагати, і вони допомагають. Я приходила на речовий ринок з невеличкою сумою, а йшла з повною ростовкою термобілизни для військових. Хтось каже: “Це від мене подарунок”. Потім люди самі приносили гроші. Це надихає. Це — про те, заради чого все».
Творчість, як розмова з душею
Сьогодні Лілія – арттерапевтка. Вона працює з військовими, з їхніми дружинами, з дітьми. Пояснює: творчість – це не про результат, а про процес. Це безпечна розмова з самим собою.
«Іноді словами не можеш описати, що відчуваєш. А через фарбу, через колір, через матеріал — можеш. Це не магія, це психогігієна. Ти визнаєш емоцію. Проживаєш її. І відпускаєш. Це і є арттерапія».
Її шлях до цієї професії теж почався з виклику — з пошуку мови для спілкування з сином. Вона згадує, як працювала з ним через творчі практики, і як зрозуміла: це допомагає. Потім — навчання, практика, робота з групами, з родинами військових і ветеранів.
«Арт — це не тільки про фарби. Це може бути бісер, дерево, тканина, слово. У кожному з нас є талант. Треба лише дозволити собі знайти його. Бо творчість лікує. Вона говорить, коли мовчить серце».
Поранення, які змінюють усе — і родини
Лілія говорить спокійно, навіть коли згадує про найболючіше. Її брати – військові. Один із них – із серйозним пораненням, втратою ніг. Інший – теж отримав травми на фронті.
«З братами ми завжди на зв’язку. Я їм казала: «Ти маєш право на всі емоції. На сум, на злість, на образу. І я можу тебе просто послухати, або поговорити, або мовчати разом». Брат мені навіть скинув пісеньку з мультика — про їжачка з дірочкою в боці. Іронія — теж здоровий спосіб дати вихід болю».
У спілкуванні з пораненими Лілія наголошує: головне — бути поруч. Не радити, не змушувати говорити, не розповідати, що буде краще. А просто — бути. І не знецінювати свою підтримку.
«Навіть якщо ви просто поруч, це вже дуже багато. Іноді одне «я з тобою» значить більше, ніж десятки слів. Але важливо також і не знецінювати себе. Жінки поруч із пораненими — виснажуються. Їм теж потрібна допомога».
Про жінок, які тримають тил
Сестри, матері, дружини — ті, хто щодня тримають емоційний фронт. Лілія каже: головне, що можна зробити — не бути героїнею ціною себе.
«Допомога — це не самопожертва. Не треба себе знецінювати, не треба думати, що ти маєш витримати все. Ти маєш право втомитися. Маєш право не знати. Маєш право не читати новини. Маєш право звернутися по допомогу».
Це слова, які здаються простими — але за ними роки досвіду, спостережень і особистих криз.
Лілія наголошує: підтримка починається з дозволу собі відчувати.
«Не тримай в собі. Поговори. Зателефонуй. Напиши. Прийди в групу підтримки. Відвідай храм. Знайди свого психолога. Свою людину. Не мовчи. Бо мовчання — найтяжче».
Бісероплетіння, як ресурс
Своє особисте джерело ресурсу Лілія теж знайшла у творчості. З 2022 року вона почала створювати прикраси з бісеру, вивчає традиції, символи, старовинні орнаменти. Для неї це — більше, ніж хобі.
«Коли ховали від розкуркулення все найдорожче, люди ховали вишиванки й коралі. Це не просто прикраси. Це пам’ять. Це зв’язок поколінь. Це те, за що варто боротися».
Бісер – дрібна робота. Потребує терпіння. Але в цій дрібниці – цілі світи. Через неї Лілія знаходить себе, свої сенси, свій баланс.
«Це як медитація. Я створюю прикрасу — і водночас виліковую себе. Бо допомагати іншим можна тільки тоді, коли ти сам у силі».
«Ми є ресурсом. Значить, ми не програємо»
Наостанок Лілія звертається до жінок, які зараз — поруч з пораненими, поруч із тими, хто повернувся з війни. Що сказати тим, хто мовчки несе тягар болю та знесилення?
«Не треба бути бездоганною. Не треба все знати. Просто будь поруч. І слухай себе. В тобі — вже є сила. Інтуїція тебе не підведе. Ти не зобов’язана терпіти мовчки. Але якщо хочеш мовчати — мовчи. Якщо хочеш говорити — говори. Ти маєш право. І це право — ніхто не може забрати».
«Колись військовий сказав мені: «Війна програна тоді, коли закінчуються ресурси. А ви — наш ресурс. Ви — те, що не дозволить нам програти», – підсумовує Лілія Аршинова.
І справді. Лілія — одна з тих жінок, які не дозволяють цій країні впасти. Бо її щоденна тиха робота — це і є тил. Це і є перемога.
Матеріал підготовлено громадською організацією «Подільський діалог» в рамках проєкту «Сила поруч: жінки, які тримають тил», що є частиною проєкту «Жінки, мир, безпека: діємо разом», що виконує Український Жіночий Фонд за підтримки Уряду Об’єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
Читайте також: Ольга Тайбасарова: «Коли чоловік у полоні, ти маєш стати опорою»
Всі новини на одному каналі в Google News
Підписуйтесь та оперативно слідкуйте за новинами у Телеграм, Вайбер, Facebook
