Нас дурили? Масові вимирання — міф? Нові скам’янілості шокують

Життя на суші могло не пережити п’ять масових вимирань — нові знахідки змінюють уявлення про біорізноманіття минулого.

Перегляд палеонтологічних парадигм

Довгий час масові вимирання вважалися універсальними катастрофами, що охоплювали і морські, і наземні екосистеми. Проте відкриття, здійснене у Південному Таодунгоу, ставить під сумнів цю усталену думку. Гендрік Новак стверджує, що «принаймні для рослин, масового вимирання тоді просто не було». Цю позицію підтримують і дані про викопний пилок з інших регіонів, що свідчить про локальні або короткочасні порушення екосистем.

Сумніви в загальноприйнятих поглядах

Палеонтолог Спенсер Лукас додає, що життя на суші могло уникнути глибоких катастроф взагалі. «Я думаю, що на суші шанси пережити велике вимирання вищі, ніж у морі», — зазначає він. Лукас стверджує, що жодна з подій, відомих як «велика п’ятірка», не знищила суттєвої частини наземної фауни. Особливо це стосується пермського вимирання: «Зникло менше 20 родів — цього замало для масового вимирання».

Аналіз морських і наземних даних

У 1982 році Девід Рауп і Джек Сепкоскі проаналізували зміни морського біорізноманіття, і визначили п’ять катастроф. Втім, як зазначає Майк Бентон, «доказів масового вимирання тетраподів було мало», через погану збереженість наземних скам’янілостей. Тетраподи — це чотириногі наземні хребетні: амфібії, рептилії, птахи й ссавці. За словами Бентона, «на суші відбулося вимирання, що не поступалося морському», але йому передувала тривала екосистемна криза.

Дискусія навколо вимирання комах і рослин

Окремі групи наземних організмів, зокрема комахи, демонструють ще більшу стійкість. Сандра Шачат і Конрад Лабандейра у 2021 році дійшли висновку, що масових вимирань комах не було взагалі. «Навіть значні зміни у спільнотах не свідчать про масове вимирання», — підкреслює Шачат. Їхня здатність швидко еволюціонувати й переживати діапаузу (фазу спокою) робить комах особливо витривалими.

Рослини як основа екологічної стійкості

Аналіз Борхі Каскалеса-Міньяни й Крістофера Кліала (2013) показав, що лише кінець пермського періоду можливо призвів до масового вимирання рослин. Проте Гендрік Новак заперечує навіть це: «Ми спостерігаємо зміни, але це не масове вимирання». Його команда досліджувала пилок і спори, що залишаються в ґрунтах навіть після суттєвих екосистемних змін. Водночас Кліал підкреслює: «Якщо ти рахуєш спори, ти не рахуєш рослини».

Філософське переосмислення поняття “масове вимирання”

На думку Лукаса, «неможливо спричинити масове вимирання на суші, не знищивши рослини». Оскільки більшість родин рослин пережили усі кризи, їх стійкість унеможливлює глобальні втрати фауни. Кліал зазначає: «Якщо вирубати всі дуби, вони відновляться з жолудів через десятиліття». Це ставить під сумнів саму дефініцію поняття «масове вимирання».

Наслідки для сучасної екологічної кризи

Сьогодні часто говорять про «шосте масове вимирання», спричинене людською діяльністю. Проте Джон Віенс вважає, що це риторика, яка «не стимулює справжні дії». У своїй роботі він зазначає: «Ми можемо втратити половину видів за 3000 років і вважати, що уникли катастрофи». Такий підхід занижує масштаб проблеми й може сприяти зволіканню у захисті біорізноманіття.

Підсумок: переоцінка парадигм

Хоча остаточної відповіді немає, сумніви щодо п’яти масових вимирань на суші змушують переглянути наші уявлення про екосистемні кризи. Незалежно від кількості минулих катастроф, «єдина істина — сучасну кризу не можна ігнорувати», — наголошує Віенс.