Наш мозок виріс через гормони в утробі матері?

Можливість еволюційного збільшення людського мозку може бути пов’язана з високим рівнем плацентарних статевих гормонів у період внутрішньоутробного розвитку.

Плацентарні гормони як рушій еволюції мозку

Однією з головних загадок сучасної науки є походження надзвичайної складності людського мозку. Згідно з гіпотезою соціального мозку, когнітивна складність еволюціонувала для підтримки соціальних зв’язків у великих групах. Ця гіпотеза підкріплюється спостереженням, що великі мізки також мають інші соціальні тварини, як-от дельфіни та слони. Проте, як зауважують вчені, біологічна основа такого зв’язку довго залишалася незрозумілою.

Новий підхід до пояснення цього феномену запропонував Алекс Цомпанідіс з Кембриджського університету. Він звертає увагу на вплив плацентарних статевих гормонів – зокрема естрогенів і андрогенів – у період ембріонального розвитку. “Ми побачили, що коливання цих гормонів передбачають розвиток мови й соціальності”, – зазначає Цомпанідіс. Ці гормони виробляє плацента – тимчасовий орган, який забезпечує зв’язок між матір’ю та плодом.

Гормони, мікрооргани і вплив на мозкову тканину

Нещодавні дослідження показали, що андрогени впливають на кількість клітин кори головного мозку – ділянки, відповідальної за навчання, пам’ять і мислення. Зокрема, експерименти з мініатюрними моделями мозку – органоїдами – довели, що введення тестостерону стимулює клітинне розмноження у критичні фази розвитку. Естрогени, своєю чергою, відповідають за стабільність і формування зв’язків між нейронами.

Дослідження також вказують, що рівень цих гормонів у людей значно вищий, ніж у нелюдських приматів. Наприклад, ще у 1983 році виявили, що у вагітних шимпанзе та горил концентрація естрогену в сечі в 4-5 разів нижча. Водночас, у людей виявлено вищу експресію генів ароматази – ферменту, який перетворює андрогени на естрогени.

Соціальна структура, статеві відмінності та кооперація

Ці гормональні впливи можуть частково пояснювати соціальну особливість людини – здатність утворювати великі й розгалужені групи. У людей менш виражені статеві відмінності, що є рідкістю серед приматів. “Підвищення рівня естрогену сприяє меншій маскулінності та більш взаємопов’язаному мозку,” – додає Цомпанідіс. Він вважає, що така гормональна адаптація зробила людину більш соціальною і схильною до кооперації.

Водночас Девід Гірі з Університету Міссурі вважає, що роль міжстатевої конкуренції в еволюції недооцінена. “Краща координація могла бути еволюційною перевагою в конфліктах між групами,” – стверджує він. Тобто не лише внутрішньогрупові фактори, а й міжгрупове суперництво могло стимулювати когнітивний розвиток.

Плацента як ключ до розуміння нейророзмаїття

Незважаючи на значущість відкриття, наука ще не має повного уявлення про плацентарні відмінності між видами. Як зазначає Цомпанідіс, багато приматів з’їдають плаценту після пологів, що обмежує доступ до даних. Проте, аналіз таких факторів важливий не лише з еволюційної точки зору. “Не всі мають однакові соціальні або мовні здібності – і це не робить їх менш людьми,” – підкреслює він.

Розуміння механізмів, які впливають на розвиток мозку, дозволяє глибше дослідити нейророзмаїття – тобто різноманітність когнітивних стилів у людській популяції. Це не лише пояснює минуле, а й формує наше майбутнє у сфері медицини, освіти та соціальної інтеграції.