Нове кліматичне моделювання свідчить, що невеликі озера на ранньому Марсі могли зберігати рідку воду десятиліттями навіть за загалом холодного клімату.
Тривала наявність води є «ключовою умовою для геологічної та потенційно біологічної активності» планети. Поверхня Марса демонструє численні ознаки давніх озер. Водночас більшість моделей вказували на надто низькі температури. Це створювало суперечність у розумінні марсіанського минулого.
Дослідники з Університету Райса адаптували земну кліматичну модель для умов Марса. Вони зосередилися на кратері Гейла поблизу екватора. Модель враховувала слабше Сонце та «вуглекислотну атмосферу». Симуляції охопили близько 30 марсіанських років.
Провідна авторка Елеонора Морленд зазначає: «Ми побачили озера, які могли існувати десятиліттями з тонким сезонним льодом». Такий лід діяв як теплоізоляція. Він зменшував втрати тепла взимку. Влітку вода знову відтавала.
Використана система «Proxy System Modeling» зазвичай застосовується для реконструкції клімату Землі. На Марсі роль кліматичних архівів виконували породи й мінерали. Це дозволило створити модель LakeM2ARS. Результати показали стабільність озер навіть за мінусових температур.
Сільвія Ді підкреслює: «Модель виявилася чутливою до атмосферного тиску та сезонності». Кірстен Зібах додає: «Тонкий лід поводиться як природна ковдра». Такий механізм майже не залишає геологічних слідів. Це пояснює відсутність доказів товстого льоду.
Отримані дані змінюють уявлення про клімат раннього Марса. Постійно теплі умови могли бути необов’язковими. Навіть холодна планета могла підтримувати рідку воду. Це відкриває нові перспективи для пошуку давніх придатних для життя середовищ.
#Навіть #холодний #Марс #міг #десятиліттями #зберігати #рідку #воду
Source link
