Невдалий континентальний рифт у центрі Північної Америки пояснює, як ослаблення літосфери без повного розпаду формує довготривалі геологічні структури.
Середньоконтинентальний рифт є «зоною розтягування літосфери, що не завершилася розколом континенту». Він сформувався близько 1,1 мільярда років тому та простягається через регіон Великих озер. Замість океанічного басейну виникла глибока улоговина. Саме вона зумовила сучасну будову озера Верхнього.
Числове моделювання виконали на суперкомп’ютері Stampede3 у межах програми NSF ACCESS. Курувітаге Чаміра Сілва пояснює: «Ми описуємо втрату рушійної сили трьома параметрами». Йдеться про величину сили, швидкість її зменшення та зрілість рифту. Це дозволяє відрізнити повний розпад від «невдалої» стадії.
Моделі створювалися за допомогою геодинамічного коду ASPECT. Вони враховували гравітаційні градієнти, охолодження літосфери та опір мантії. Енсео Чой зазначає: «Зміна граничних умов сили є критичною для результату». Повільне зменшення напруження може, несподівано, сприяти повному розколу.
Коли рушійна сила зникає рано, рифт припиняє розвиток. Якщо ж вона слабшає пізно, структура вже достатньо ослаблена. Зрілий рифт має більше шансів завершити континентальний розпад. Це пояснює різноманіття рифтових систем на Землі.
Результати поєднують глибинну динаміку планети з поверхневими формами. «Суперкомп’ютери дозволяють бачити процеси, приховані на мільйони років», наголошує Сілва. Такі моделі важливі для геотермальної енергетики та пошуку мінеральних ресурсів.
#Невдалий #розлом #який #міг #розколоти #Америку #розкрито #наукою
Source link
