Нідерланди випробовують новий метод фільтрації гною

Перехід до циркулярного сільського господарства можливий завдяки інноваційному методу розділення поживних речовин з гною, що дозволяє зменшити залежність від синтетичних добрив.

Проблема надлишку гною в сільському господарстві Нідерландів є наслідком поєднання високої концентрації худоби на обмеженій території та суворих екологічних вимог. Гній, що містить цінні поживні елементи — азот (N), фосфор (P), калій (K) — не може бути використаний повністю через ризики забруднення водних ресурсів. Як зазначає докторка філософії Марріт ван дер Вал, «азот і фосфати вимиваються в ґрунтові та поверхневі води, викликаючи екологічні проблеми». Це призводить до потреби переробляти гній або транспортувати його, що спричиняє додаткові витрати.

Парадокс ситуації полягає в тому, що фермери, не маючи змоги використати власний гній, змушені купувати синтетичні добрива, виробництво яких спричиняє значні викиди CO?. Процес Габера-Боша, зокрема, є енергоємним і неекологічним. «Це дуже жорстко і марнотратно», — підкреслює Ван дер Вал, — «весь процес удобрення став дуже складним». Сільгоспвиробники повинні враховувати десятки змінних, щоб дотримуватись правил внесення добрив.

Дослідження Ван дер Вал спрямовані на розв’язання цієї проблеми шляхом розділення гною на окремі фракції. Основна технологія — мембранне фільтрування, де мембрана слугує фільтром, пропускаючи або затримуючи різні речовини. У результаті отримують концентровані форми азоту та калію, які фермери можуть використовувати більш цілеспрямовано. Завдяки цьому можливе заміщення частини синтетичних добрив так званими RENURE — азотом, відновленим з гною.

Реальну користь від цієї технології можна побачити лише на практиці. Саме тому Ван дер Вал «буквально вийшла в поле», працюючи з підприємством Duurzaam Landleven Bernheze. Вона не лише збирала зразки гною, а й консультувалася з фермерами щодо технологічних рішень. Основний здобуток — метод, що дає змогу окремо виділяти азот і калій, забезпечуючи правильне дозування добрив згідно з потребами культур, типом ґрунту і сезоном.

Перспективність цієї технології очевидна: вона знижує залежність від шкідливих для довкілля речовин, зменшує витрати, а також відповідає викликам екологічної політики. «Потрібно створити систему, де поживні речовини не губляться, а циркулюють у межах сільськогосподарського виробництва», — підсумовує Ван дер Вал. Це відкриває шлях до стійкого, ефективного та економічно вигідного сільського господарства.