Нові карти океану відкривають глибини Антарктики

Каталог, що охоплює 332 антарктичні підводні каньйони, дає нове уявлення про роль цих геоструктур у формуванні океанічної циркуляції та клімату.

Антарктичні підводні каньйони — це складні морські долини, вирізані в океанському дні під дією льодовикових процесів та каламутних течій. Деякі з них сягають понад 4000 метрів у глибину і мають розгалужену будову, особливо в Східній Антарктиді. “Найбільш вражаючі з них — це ті, що починаються на краю континентального шельфу та сходяться в головний канал”, — зазначає Девід Амблас з Барселонського університету. Їхня глибина та складність свідчать про тривалу геологічну еволюцію і вплив тривалого льодовикового тиску.

Дослідження виявило разючі морфологічні контрасти між Східною і Західною Антарктидою. “Східноантарктичні каньйони формують U-подібні поперечні профілі — це ознака інтенсивного льодовикового моделювання”, — пояснює Ріккардо Арозіо. Натомість каньйони Західної Антарктиди коротші, крутіші та мають V-подібні обриси, що вказує на інший тип ерозійних процесів. Ці відмінності не лише геоморфологічні, а й мають важливе кліматичне значення, оскільки регіон впливає на глобальну океанічну циркуляцію.

Підводні каньйони відіграють ключову роль у переміщенні води з континентального шельфу в глибокі океанічні шари. Вони сприяють утворенню антарктичних придонних вод — одного з основних рушіїв глобальної океанічної циркуляції. Одночасно вони проводять тепліші глибинні води до узбережжя, що прискорює танення шельфових льодовиків. “Коли шельф слабшає, потік льоду з внутрішньої частини Антарктиди зростає — це прямо впливає на підвищення рівня моря”, — наголошують автори.

У дослідженні вперше застосовано напівавтоматичну методику, що дозволяє за лічені хвилини обчислювати 15 ключових морфометричних параметрів каньйонів. Батиметричні дані з роздільністю 500 метрів на піксель, що використовувалися у роботі, дозволили ідентифікувати у п’ять разів більше каньйонів, ніж попередні спроби. “Сила цього дослідження в інтеграції різних методів в один систематичний протокол”, — вважає Арозіо.

Попри масштаб відкриття, лише 27% морського дна мають картографування з високою роздільністю, тому потенціал для нових знахідок залишається величезним. Вчені закликають до розширення батиметричних досліджень і вдосконалення кліматичних моделей. “Ми повинні продовжувати збирати батиметричні дані… і вдосконалювати наші кліматичні моделі, щоб краще представляти ці процеси”, — підсумовують автори.

Нова база даних є не лише науковим досягненням, але і стратегічним інструментом для передбачення наслідків зміни клімату. Ігнорування локальної динаміки каньйонів призводить до значних похибок у глобальних кліматичних прогнозах. Їхнє включення в моделі має вирішальне значення для точного передбачення танення льодовиків і рівня Світового океану.