Такі мікрохірургічні операції вимагають від хірурга високої точності, зосередженості, уважності.
Відновити пошкоджений нерв, зшити судину чи зібрати розчавлену на дрібні шматочки кістку… Ще років п’ятдесят тому таке здавалося фантастикою. Однак тепер це можливо завдяки розвитку такого хірургічного напрямку як мікрохірургія. Операції виконуються під мікроскопом, який збільшує зображення в 25 разів. Хірурги працюють спеціальними мініатюрними інструментами, використовують найтонші голки і спеціальний шовний матеріал. Нитки, якими зшивають нерви і судини, неозброєним оком побачити неможливо. При цьому від хірурга вимагається висока зосередженість, уважність, точність рухів і витримка, адже операції тривають кілька годин.
Перші мікрохірургічні операції лікарі-травматологи вищої категорії Хмельницької міської лікарні Дмитро Сидоренко та Богдан Зембіцький виконали двадцять років тому. Відтоді щороку виконують понад 200 мікрохірургічних втручань. «Досвід виконання мікрохірургічних оперативних втручань я переймав у німецьких колег, — розповідає Дмитро Володимирович. — Протягом десяти років на місяць їздив в одну з провідних німецьких клінік. Там виконували різні складні операції, у яких я асистував, вчився крок за кроком і впроваджував нові методики у нашому відділенні».
«Мікрохірургія — це виконання оперативних втручань із застосуванням оптики, мікрохірургічного інструментарію та спеціального шовного матеріалу, — продовжує Дмитро Сидоренко — Ми виконуємо операції під потужним мікроскопом, який збільшує зображення у 25 разів. А шовний матеріал настільки тонкий, що неозброєним оком його не видно. Таке обладнання і технологію застосовуємо тоді, коли потрібно відновити нерви, судини, зафіксувати дрібні кісточки».
Мікрохірургічні операції тривають від двох до семи годин. Й увесь цей час хірургу слід бути напрочуд уважним, зосередженим, а його рухи мають бути чіткими й надточними.
«Просвіт судини кисті — усього півтора-два міліметри, — продовжує хірург. — І якщо при її зшиванні захопити більшу частину стінки судини, то просвіт звузиться і кровообіг не відновиться. Тому точність дуже важлива, а робота хірурга потребує зосередженості, уважності, відпрацьованих навичок. А тривала робота з мікроскопом надає велике навантаження на очі. Й після операції протягом двох-трьох годин неможливо навіть прочитати звичайний текст. Мікрохірургічні втручання виконуємо вдень, бо для цього потрібне потужне освітлення. Але якщо є артеріальна кровотеча, то беремося оперувати одразу».
Але, попри складність виконання, результат роботи мікрохірурга вражає. «Ми вже двадцять років виконуємо мікрохірургічні операції, – ділиться Дмитро Володимирович. – При цьому вдається відновити втрачені функції кінцівки на 80 і навіть більше відсотків. Спостерігаємо за пацієнтами, яким виконували операції 10-15 років тому. І констатуємо, що ефект від операції зберігається усі ці роки. Я пам’ятаю майже усіх своїх пацієнтів, але найбільше залишилися в пам’яті найскладніші випадки. Приміром, недавній. У двоповерховому приватному будинку обвалився балкон, на якому стояв молодий чоловік. Йому бетонна плита розтрощила частину стопи. Усі кістки були роздроблені, пошкоджені сухожилля, нерви, судини. Чтопа трималася на сантиметровому клаптику шкіри. Здавалося, залишився один вихід – ампутація, відновну операцію виконувати було доволі ризиковано. Але ми все ж взялися. Операція тривала понад п’ять годин, і нам вдалося все відновити. Та з часом стопа тромбувалася, довелося виконувати ще кілька втручань. Й хоч стопу дещо вкоротили, її функції все ж відновили, чоловік може ходити». Без операції він би позбувся стопи і залишився інвалідом.
Таких прикладів хірург може навести сотні. «До нас звернувся молодий військовий з мінно-вибуховою травмою, – продовжує розповідати про своїх пацієнтів лікар. – У нього були розбиті кістки на руці, вирвані два нерви. Рука не діяла, висохла. Коли загоїлися рани від поранення, ми з’ясували, що немає прохідності нервів. Запропонували так звану нервову пластику. Операція тривала сім годин. Дефект нерва, вирваний осколком, був до 20 сантиметрів. Ми взяли 30 сантиметрів нерва з гомілки, поділили його надвоє, бо він вдвічі тонший ніж на руці, і виконали так званий аксональний шов — зшили нерв аксон в аксон. А аксон – це десята частина нерва, це той пучок, яким проходять нервові імпульси. Без операції військовослужбовець не міг би виконувати рукою жодних рухів, вона просто ба всохла».
Крім кваліфікації лікаря, для виконання операцій потрібне спеціальний дороговартісний інструментарій та надпотужний мікроскоп. «Усе необхідне обладнання є у нашому відділенні, – каже Дмитро Сидоренко. – Маємо усі необхідні інструменти, стаціонарний мікроскоп, який дає можливість виконувати оперативні втручання з 25-кратним збільшенням».
Нерви відновити можливо
У народі поширена думка, що пошкоджений нерв відновити неможливо. Однак це неправда. Нерви можна відновити. «Ми виконуємо втручання, при яких відновлюємо нерви і одразу після травми, і у віддаленому періоді, коли звертаються пацієнти із застарілими травмами — через кілька місяців чи навіть пів року, — пояснює Дмитро Сидоренко. — Тоді кінці нерва атрофуються, рубцюються, і доводиться виконувати пластику: ми беремо нерв з ноги (там є універсальне донорське місце) і вшиваємо в руку». На нозі ж відсутність нерва не завдасть шкоди – людина просто не відчуватиме якусь незначну ділянку шкіри. Натомість це дозволяє відновити функцію руки.
Стовідсоткового відновлення функцій вдається досягти далеко не завжди. Тут значення має все: важкість травми, загальний стан пацієнта, час, який пройшов від отримання травми до звернення по допомогу. Також важливий відновлювальний період і навіть настрій пацієнта та його віра в одужання. Однак навіть якщо функцію руки чи ноги вдається відновити на 60-80 відсотків – це вже позитивний результат.
Лікар додає, що найбільше травм, які потребують мікрохірургічного втручання, у весняно-літньо-осінній період, коли люди працюють з різними господарськими інструментами — пилками, «болгарками», овочерізками тощо. А у воєнний час кількість травм зросла у рази — після поранень, під час обстрілів мирних об’єктів.
