отруйний спадок повертається через океан

Океан несе ртуть в Арктику: спадок глобального забруднення загрожує диким тваринам.

Старі джерела — нова загроза

Незважаючи на скорочення глобальних викидів ртуті з 1970-х років, рівень цієї токсичної речовини в арктичних тваринах зростає. Нове дослідження показує: винні океанські течії, що переносять успадковане забруднення віддалених регіонів, таких як Китай, до Арктики. «Ми не бачимо відповідного зменшення концентрації ртуті в Арктиці — навпаки», — заявляє професор Руне Дітц з Орхуського університету.

Ртуть, потрапивши в океан, залишається там понад 300 років, у той час як в атмосфері її “життя” триває близько року. Це означає, що навіть теперішні обмеження не зменшать навантаження на Арктику ще протягом десятиліть або століть.

Аналіз ДНК ртуті: шлях через ізотопи

Вчені проаналізували понад 700 зразків, включаючи тканини білих ведмедів, тюленів, риб та торфу. Вивчаючи ізотопні сигнатури шести типів ртуті, вони простежили джерела та маршрути її транспорту. «Ці ізотопи діють як відбитки пальців», — пояснює Єнс Сондергаард.

Західна Гренландія виявилася під впливом атлантичної течії Ірмінгера, яка доставляє ртуть з південних регіонів. В інших частинах регіону домінують потоки з Північного Льодовитого океану. Це дозволяє зрозуміти регіональні відмінності рівнів забруднення.

Вплив на хижаків і людей

Концентрація ртуті в організмі білих ведмедів і китів у 20–30 разів вища, ніж до індустріалізації. Це становить небезпеку для здоров’я тварин і корінного населення, яке залежить від морських ссавців як джерела їжі. «Ртуть впливає на імунітет, репродукцію, сенсорні функції тварин», — зазначає професор Крістіан Зонне.

Ртуть — потужний нейротоксин, і її накопичення в харчовому ланцюгу може мати незворотні наслідки. Це вимагає перегляду підходів до глобального екологічного регулювання.

Глобальний контекст: Мінаматська конвенція та її межі

Дослідження має критичне значення для Мінаматської конвенції ООН, яка покликана зменшити викиди ртуті. Проте вчені наголошують: навіть при зниженні атмосферного забруднення океанічні запаси ртуті залишаються джерелом довготривалої загрози. «Транспортування ртуті з Китаю до Гренландії може зайняти до 150 років», — каже Дітц.

Це пояснює, чому рівень ртуті в Арктиці залишається стабільно високим і чому традиційні заходи можуть виявитися недостатніми без урахування океанічного компоненту.

Погляд у майбутнє: GreenPath, WhaleAdapt, ArcSolutions

Дослідницька група продовжує роботу в рамках проекту GreenPath, що фінансується Данією. Ізотопний аналіз ртуті інтегрується також у міжнародні програми WhaleAdapt і ArcSolutions. Ці ініціативи дозволяють краще зрозуміти взаємозв’язки між глобальними потоками забруднення та локальними екологічними наслідками.

Вивчення ртуті в Арктиці — це приклад того, як глобальні процеси можуть впливати на найвіддаленіші й найбільш вразливі екосистеми планети.