Павуки “вбивають” лише мертвих братів і сестер

Вчені виявили, що деякі види павуків здатні розпізнавати “сигнал життя” у своїх родичів, що визначає їхню соціальну поведінку та стримує канібалізм серед живих особин.

Дослідники з Тулузького університету у Франції вивчали поведінку європейського павука-воронкопряда Agelena labyrinthica. Проведені експерименти показали незвичайну соціальну динаміку серед цих членистоногих. Павуки демонструють толерантність до живих братів і сестер, але без вагань поїдають їх після смерті. Такий вибірковий канібалізм вказує на існування певного сигналу, що дозволяє павукам розрізняти живих і мертвих родичів.

Вплив соціалізації на поведінку

Експеримент охопив сотні павучків із дев’яти кладок яєць. Вчені розділили їх на дві групи: одна виховувалася в соціальному середовищі, інша – в ізоляції. Між цими групами спостерігалися разючі відмінності в поведінці.

Павуки, вирощені в групах, демонстрували толерантність один до одного навіть у стані голоду. Натомість павуки, що росли ізольовано, виявляли агресію та схильність до канібалізму щодо живих родичів. “Коли [павуків] утримують у групах, вони сприймають цей сигнал життя”, – пояснює дослідник Рафаель Жансон. “Коли їх ізолюють, вони втрачають чутливість до цього сигналу”.

Природа “сигналу життя”

Проведення тестів у темряві дозволило вченим виключити візуальне сприйняття як основу для розпізнавання живих родичів. “Наша основна гіпотеза поки що полягає в тому, що це хімічний сигнал”, – каже Жансон, припускаючи, що цей сигнал припиняє вироблятися після смерті павука.

Альтернативна гіпотеза передбачає, що павуки можуть відчувати вібрації, які свідчать про життя їхніх братів чи сестер. Коли ж толерантні павуки стикалися з мертвими родичами, вони без вагань їх поїдали. Цікаво, що свіжі тіла споживалися навіть швидше, ніж одноденні.

Це дослідження може мати важливе значення для розуміння еволюції соціальних видів павуків. Лише 20 з понад 53 000 відомих видів павуків живуть у соціальних групах, які налічують до тисячі особин. “Ми хочемо зрозуміти, як в процесі еволюції ці павуки, зазвичай агресивні, стали соціальними”, – підсумовує Жансон, окреслюючи напрямок майбутніх досліджень.